Реактивація - Кулик Степан

— Можливо, ті, хто хоче позбутися нашої присутності, цього не розуміють? — промовив я задумливо, а потім продовжив швидше сам для себе, відчуваючи, що ось-ось упіймаю слушну думку. — А, можливо, те, що ми маємо зараз — лише продовження операції? Просто ми проґавили той момент, з чого все почалося?

— Метеоритний потік? — Степанович аж назад подався. — Це вони?

— Лише одна з версій. І, як на зло, запитати ні в кого. Жоден кверг живцем ще не здався.

— Угу… Однак, все це не дає відповіді на питання: чим їм так перешкодив саме мій потяг? І я продовжую схилятися до думки, що причина в тобі. Не знаю, яке саме завдання ти виконуєш, але, схоже, кверги хотіли б тобі у цьому перешкодити. А, значить, поки ти на борту, проблеми не закінчаться.

— І? — тепер я дивлюся командирові бронехода у вічі.

— У мене близько сімдесяти пасажирів і понад три десятки екіпажу… — повільно цідить той слова. — Готовий оплатити проїзд до потрібного тобі місця ціною їхнього життя?  

— Ні, — мотаю головою у відповідь. — Це не було заплановано. На найближчій станції ми зійдем. У кожного з нас своя мета і дорога. Не будемо їх сплітати у смертельний вузол.