Реактивація - Кулик Степан

— Ніскільки… — інтуїція кричала «Караул!» і я злегка змістив центр ваги, так щоб можна було хутко відскочити. — Я змалку б’юся на арені. Сам був битий і не один десяток покалічив. Але все це були бійці. Які знали, що їх чекає, і самі зробили вибір. Але вбити ні в чому не винну дівчину… А потім ще й викинути її тіло щурам. Це… підло і огидно. Тому ми не домовимося. Я лиш хотів упевнитися, і просто звідси іду до Труша.

Я був напоготові і все ж майже проґавив його рух. Ніж буквально матеріалізувався в пальцях Жовни, і полетів у мій бік. Відхилитися я не встигав, тож зробив єдино можливе — прикрив горло рукою. Пекучий біль пронизав долоню, а у наступну мить я падав на підлогу, стискаючи правицею Глок.