Реактивація - Кулик Степан

Відкриваю «Блокнот».

Зверху завдання від ШІ

«Глобальне завдання! Дістатися командного пункту Центру Управління Терра-201! Нагорода — 5 000 000 балів досвіду, 100 000 золотих кредитів. Набір елітних зіль (10 шт.). Повний комплект екіпірування (6 предметів). Клас не нижче «елітного». 

Нижче — отримане в колекторі від Системи

«Маскарад смерті». Розгадайте загадку таємничої смерті невідомої особи. Ліміт часу: необмежено. Штраф за провал завдання: немає. Нагорода за весь ланцюжок: варіативна, залежно від часу проходження. Завдання перше: «Дізнайтеся чий труп знайдено в колекторі».

І все… Мається на увазі, на даний момент. До речі, а як воно одне з іншим взаємодіє? Не буде протиставлення? Може я поквапився приймати системне завдання? Чорт… Треба було спершу уточнити в ШІ. Хоча, він начебто казав, що не просто так прописав своє завдання глобальним. І тепер система повинна підлаштовуватися під нього.

Гаразд. Озветься — уточню…

— Гей! Ти надовго там застряг?! — хтось нетерпеливо грюкає у двері душової.

Кидаю оком на вмонтований у стіну душової таймер, який показує, що до закінчення оплаченого мною часу залишилося менше двох хвилин. Оце так розслабився. Треба поквапитися. А то в моєму районі народ простий — викинуть надвір у чому мати народила, якщо затримаюся. Не те щоб я соромився… як стверджують подруги — є що людям показати… але мокрому надвір зовсім не хочеться виходити.

Вимикаю воду і вмикаю обдув. Тепле і сухе повітря хутко здуває з тіла залишки вологи. Приймач монет жадібно ковтає десяток мідяків, і я дістаю з вмонтованої шухляди суху білизну. Чудово… У житті, в цілому, не так багато світлих моментів. Але надягнути свіжу білизну на чисто вимите тіло — один з них. Дрібничка, а настрій піднімає. 

Тепер можна і в комбінезон влазити. Тим паче, що поки я мився, його теж випрали і навіть попрасували. Довелося, правда, розщедритися ще на п’ять монет, але оскільки я планую вийти «в люди», тобто пройтися в центральну частину Купола, то зовнішній вигляд має значення. Якщо нема бажання бути перехопленим поліцейськими дронами і сплатити штраф за неналежний стан одягу. А то й провести кілька годин на примусових роботах.

Чого мене, замість заслуженого відпочинку на канапі, понесло в центр? Бо не хочу відкладати на потім розгадку таємничих останків. А для цього треба ідентифікувати знятий з трупа чіп.

Звісно, як добропорядний і законослухняний громадянин, я не повинен би бавитися у приватного детектива, а віднести знахідку в поліцію. Але щось підказувало мені, що з цим квапитися не варто. Спершу треба розібратися самому. А потім вже можна і у поліцію зазирнути.

І тільки-но я встиг про все це докладно подумати, як отримав чергове повідомлення.

«Вітаємо! Ви щойно самостійно відкрили додаткову характеристику — Інтуїція. Не шкодуйте пунктів на її розвиток, і жоден ворог, жодна неприємність не застануть вас зненацька»   

Отакої! Мимохіть глипнув на персонажа і побачив, що у список характеристик додалася ще одна:

Інтуїція — 1

Гм… Що ж, непогане підтвердження, що я усе роблю вірно.

І, немов суперечачи своїм же словам, звернув у бік відділу охорони прав і порядку.

Ага… Бо мені саме туди. Тільки не до чергового з офіційною заявою, а у відділ аналітики. Де працює дуже вродлива, розумна і мила дівчина.

З Нікою ми познайомилися минулого року на одній з вечірок, в честь святкування моєї чергової перемоги. Ну як познайомилися… Потанцювали кілька разів. Я почастував її шампанським. А коли натякнув на продовження — отримав відмову. Тактовно, але твердо. Ніка чмокнула мене в щоку і відказала, що я симпатичний хлопець і вона не проти того, аби ще зустрітися, але на першому ж побаченні у ліжко не лягає. Тим паче, коли в хлопцеві стільки алкоголю, що йому сподобалася б навіть баба Яга. Якби зазирнула не вечоринку.

Я трохи посопів, вдаючи ображеного у найкращих почуттях, але розуму не наполягати вистарчило. Тим паче, що охочих зігріти моє самотнє ложе у барі було хоч відбавляй.

Другий раз ми зустрілися вже випадково. Просто зайшли одночасно пообідати в одну і ту ж їдальню. І несподівано розговорилися. Виявилося, що нам подобається одна і та ж музика, кіно… Що Ніка не пропустила ні одного мого поєдинку і дуже переймається, коли я отримую травми. Довелося навіть прибрехати, що насправді біль майже невідчутний… угу, аж в очах темніє… і що усе це просто вистава. А лікувальні пов’язки загоюють будь-які ушкодження буквально за кілька годин.

Повірила Ніка чи ні, але до цієї теми ми більше не поверталися. Потім було ще кілька зустрічей, коли ми просто гуляли вуличками Купола, милувалися квітами в оранжереї, дивилися на карпів у запруді. Не обійшлося, звісно, і без ліжка. Здається, після четвертої зустрічі.

Могло б продовжуватися і далі, але я чесно не хотів морочити дівчині голову. До серйозних стосунків я не був готовий, а давати якісь надії — з тим, щоб потім їх же розбити — було, по відношенню до Ніки, не чесно.

Дівчина, на моє здивування, все зрозуміла. Тож розсталися ми без образ і залишилися друзями. Не поставивши у наших стосунках крапку, а лише кому.