Реактивація - Кулик Степан

— Но, но… ти мені тут не тойво… Боляче буде, — продемонстрував я їм шпичастий моргенштерн.

Король на якусь мить завмер, переглядаючись сам із собою, ніби й справді зважував ризик, а потім продовжив рух. Схоже, моя зброя його не вразила. Я, власне, і сам розумів, що козир такий собі. Навіть якщо вдасться якимось дивом розбити першими ударами одну-дві голови, третя, гарантовано, встигне куснути. А за її розмірів — це вірна смерть. Не живуть люди перекушені навпіл чи з відгризеною рукою-ногою.

Пацюк невідворотно насувався, зайнявши практично весь коридор, так що не прошмигнути, а я забився в кут і готувався продати життя дорожче.

«Стоп! А чи не для цього ШІ підсунув мені бластер? Ну так… Якого ще прикрішого випадку чекати? Саме час»

Вихоплюю бластер, знімаю, як вчили, із блокування. Вдавлюю кнопку готовності застосування і наводжу на ціль — ліву голову тварюки. Притримуючи другою рукою цівку, щоб не промазати, зарядів то обмаль, плавно вибираю спуск.

Згусток плазми, розміром з велику черешню, виривається з дула, миттєво долає метри, що розділяють нас і видавши тихе шипіння, слово розпечений прут опущений в калюжу, робить в голові щура переростка наскрізний отвір, попутно випалюючи борозну на загривку.

Пацюк верещить від несподіваного болю і кидається убік, весь вигинаючись. Чи то намагаючись розвернутися в занадто тісному для нього коридорі, чи намагається подивитися на рану. Без різниці. Куди важливіше, що він при цьому встав так, що обидві вцілілі голови опинилися на одній лінії.

Не втрачаючи жодної секунди, оскільки потвора, будь-якої миті могла знову зміститися, ловлю найближчу голову в приціл і тисну спуск.

Є!

Бластер м'яко здригається в руці, а вереск тварюки точно обрушив би перекриття, якби воно не було спроектоване так, аби витримати землетрус і у 12 балів.

Щурячий король на якихось залишках люті кидається до мене, але сил у тварюки вистачає всього на кілька кроків. Потім лапи його заплітаються, підгинаються, і тварюка падає ниць, не дійшовши якихось півтора метра. Ховаю майже розряджений бластер в інвентар, дістаю булаву, і про всяк випадок наношу по одному удару в кожну голову. Так би мовити, контрольний удар. Для гарантії.

Тварина не видає жодного звуку. І навіть не сіпається... Трясця! Я зробив його! Ф-фу… Ну, мене на фіг з такими пригодами. Ледве не обробився.

Відчуваючи неймовірний приплив бадьорості та щастя, сідаю біля стіни, штовхнувши на прощання мертву тушу щурячого короля. Демонструючи поваленому ворогові свою перевагу, та й щоб нагороду підняти, звісно ж.

«Вітаємо! Перемога! Завдання №4. «Знищити гніздо щурів-мутантів» — виконано. Нагорода — 100 балів досвіду, 20 срібних кредитів.

Вітаємо! Додаткове завдання: «Вбити Короля щурів» — виконано. Нагорода — 100 балів досвіду. 1 золотий кредит. Отримано предмет екіпірування: пістолет Glock-17.

Данж «Технічний колектор» пройдено!

Вітаємо! Ви пройшли данж «Технічний колектор» з першої спроби! Нагорода — 1000 очок досвіду. «20» золотих. Два магазини на 19 патронів до Glock-17. Середнє зілля здоров’я»

Вітаємо! Ви перемогли ворога, що перевищував вас на 10 рівнів. Нагорода: 500 очок, «+1» до сили та спритності.

Вітаємо! Ви набрали 3445/3000 очок  і досягли 3-го рівня. + 100 здоров’я. Вільних пунктів характеристики — «9»