За вуаллю брехні - Юлія Ковалевська

Хоча, пізніше їй вже навіть було приємно, що зараз Торіан про неї так піклувався, акуратно годуючи з ложки. Але все одно почувалась вона при цьому дивно.

Не доївши третину наваристого супу, вона відмовилась від наступної ложки.

– Тобі треба сили, – наполягав чоловік.

– Я вже не можу. Краще подай мені води, будь ласка, – дівчину зараз трохи нудило. – Дякую, – міцно тримаючи склянку в обох руках, вона змогла пити сама.

– Уже краще? – запитав Торі.

– Так, набагато, – вона його почала оглядати: стомлений, досі з купою необроблених порізів. – Ти як? Чому тобі досі не обробили рани? І взагалі тобі теж варто поїсти.

– Зі мною все гаразд, не турбуйся. Я б це і ранами не назвав, тому можеш бути спокійна.

– Так не годиться, – нахмурилась білявка і посмикала за мотузку, викликаючи лікаря.

– Готові, міледі? – увійшов до палати Аймер.

– Готова, пане, але спочатку огляньте ерцгерцога.

– Це зайве- – хотів заперечити юнак, але його перебила Ессі.

– Інакше я не дозволю замінити мені пов’язку, – безапеляційно заявила вона. Торіан зітхнув.

– Зніміть вашу сорочку, Ваша Високосте, – чоловік стягнув її і спочатку Ессі уважно оглядала його пружний м’язистий торс, а потім їх погляди перетнулись, від чого обличчя обдало жаром. Вона миттю ніяково відвернулась і Торіан задоволено посміхнувся кутиком вуст.

«Сама напросилась», – зловтішався він подумки.

Поки лікар промивав ті кілька подряпин і наносив на них в’язку смердючу мазь, Торіана розважала білявка тим, що крадькома кидала на нього зацікавлені погляди. Він зловив кожного з них, змусивши дівчину щораз ніяковіти. Ця забава здавалась йому дуже веселою.

Лікар добив дівчину тим, що сказав, аби ерцгерцог не вдягався поки мазь не підсохне.

Помічниця вже позапалювала свічки і принесла дві великі миски з чистою гарячою водою.

– Зараз пані Гортольє змиє з вас бруд та кров і допоможе вам перевдягнутись у чистий одяг. Потім прийду я і зроблю вам перев’язку.

– Я поки піду повечеряю, – сказав ерцгерцог білявці і пішов за лікарем, усе ж натягнувши сорочку і розмазавши мазь.

Помити дівчину виявилось дуже складною задачею. Довелось встати і весь час спиратись на спинку стільця. Ноги постійно підгинались. Але щоб не було інфекції треба було позбутись бруду.

Дорогу сукню знищили остаточно, просто її розрізавши ножицями, аби було швидше. Поки відтирали засохлу кров та бруд, Ессі доводилось тримати біля рани змочений у ліках бинт, бо стара пов’язка була намотана поверх одягу.

Нарешті закінчились водні процедури і на ерцгерцогиню вдягнули лляний довгий халат, аби можна було легко дістатись рани.

– Давайте я допоможу вам лягти на ліжко, міледі, – сказала пані Гортольє.

– Я не думаю, що зможу дійти, – Ессі вся трусилась від напруги в тілі і вже починала хитатись, досі тримаючи того бинта крізь халат.

– Я покличу лікаря! – жінка метнулась до дзвіночка і кілька разів смикнула мотузку. У кімнату першим залетів Торі і одразу обережно підхопив свою дружину на руки, перш ніж вона б звалилась на підлогу. Дбайливо поклав її на ліжко та поки вкрив ковдрою.

– Дякую.

– Тепер можна приступати до перев’язки. Принесіть матеріали, – звернувся лікар до своєї помічниці. – Давайте поки оглянемо рану.

Він нахилився над Естесою, зняв з неї ковдру і почав розв’язувати халат. Торі відвернувся і поспішно покинув кімнату. Йому було цікаво глянути на рану, але без дозволу розглядати оголене тіло дівчини він не хотів. Вирішив теж піти і змити з себе поки бруд.

Рану Ессі роздивилась ще тоді, коли її мили, тому зараз було не так цікаво. А ще вона зрозуміла, що реагує на це все ж на диво спокійно.

Зараз же лікар розглядав досить акуратно зашитий поріз на лівому боці. Ляпнув на руки спирту, взяв чистого змоченого бинта з підносу, який тримала його помічниця і обережно промив поранення.

Потім узяв мазь зі столику, ту саму, якою мастив подряпини ерцгерцога, і легенько наніс її поверх стягнутих ниткою країв рани. Знову наклав пов’язку, на цей раз уже не поверх одягу.

Стиснувши зуби, Ессі терпіла той сильний гострий біль. Минулого разу через втому і снодійне було легше. Зараз же навіть сльози вискочили.

Ессі лежала на ліжку, повністю виснажена. І це добре – вона хоч зможе поспати вночі. До неї підійшов Торіан. Чистий, із вологим коротким волоссям і в лянній сорочці, яку йому дали тут перевдягнути. Він подав дружині воду і допоміг висушити склянку.

Дівчина провалилась у сон.

Прокинулась серед ночі, широко розкривши очі і важко дихаючи. Знову снились їй кошмари. Важкі повіки закрились і дівчина простогнала через безпомічність. Хотілось спати, але було страшно.

Раптом її почали гладити по голові і вона відсахнулась.

– Ти що робиш? – просипіла вона, намагаючись розгледіти силует чоловіка в темряві.