За вуаллю брехні - Юлія Ковалевська

Ну-у-у, поганих снів Ессі цієї ночі не снилось. Але через те, що під боком спав Торіан і зігрівав її своїм тілом, підсвідомість підкидала їй дещо інші, так би мовити, образи.

Знову прокинулась першою. Цього разу вона спала на плечі в чоловіка, який сперся підборіддям до її голови. Від цього їй було так затишно, що вона навіть наважилась на те, щоб притулитись до нього сильніше, наскільки їй дозволяв болючий бік.

Несподівано її поцілували в маківку. Торіан більше не боявся налякати її такими жестами, після того, як оцінив кілька її реакцій на це. Він вирішив почати діяти, але поки що з малого.

– Добрий ранок, – прозвучало сонне над її головою.

– Добрий, – тихо відповіла білявка.

– Кошмари більше не снились?

Ессі зараз намагалась згадати свої сни.

…

Згадала...

І одразу почервоніла до самісіньких вух, бо перед очима одразу повстали спогади про її чоловіка без сорочки. І не тільки…

Усе, що вона змогла із себе вичавити зараз  – це заперечно похитати головою.

– Добре... – щойно він ще й почав вимальовувати кола пальцями на її лівому плечі, від чого зграя мурашок побігла рукою до грудей і вниз живота.

Тіло затерпло від постійного лежання на спині, і тому дівчина вирішила ду-у-уже обережно повернутись на правий бік. Було звісно боляче, проте тепер набагато зручніше. Поклала руку на живіт чоловіку і він зплів їх пальці. Знову ж таки, маленький, але приємний жест. І Ессі він сподобався, вона не забрала руку, а блаженно зітхнула. Ще й примудрилась знову заснути.

Прокинулась уже сама. Мучила спрага та не тільки. Дівчина вирішила на допомогу покликати пані Гортольє. Жінка швидко прибігла і вони зробили все що потрібно. Після цього вона одразу запросила до кімнати Торіана та ще якогось поважного сивого чоловіка в дорогому одязі.

– Знайомся, це – пан Ольт Ерго. Сьогодні він тебе огляне і зробить перев’язку.

– Приємно з вами познайомитись, міледі, – він низько вклонився.

– Навзаєм, пане Ерго, – кивнула білявка. Вона не розуміла нащо Торі притягнув сюди другого лікаря, але нехай робить, що хоче.

Усі вийшли і Ессі залишилась із Ольтом сам на сам. Він її ретельно оглянув і покликав сюди ерцгерцога.

– Рана чиста, шви накладені правильно, запалення не має. Процес одужання має бути досить швидким. Через тиждень-півтора можна буде оцінити поріз і зняти шви. Усе має загоїтись десь за місяць. Зараз їй треба спокій, відпочинок та багато води. Ліки я дослідив, вони теж правильні. Я лише б ще додатково порекомендував ось цю настоянку розділити на два рази і тиждень приходити до мене щодня за новою, – дав він скляну колбочку Торіану.

– Дякую вам, пане Ерго. А коли можна буде перевезти її до маєтку?

– Думаю, щойно їй знімуть шви і ще один день, аби простежити чи все гаразд, мілорде.

– Дякую ще раз, пан Гелісе чекає вас на дворі.

– Це я вам дякую за довіру, Ваша Високосте. Одужуйте, міледі, – чоловік вклонився подружжю і пішов геть.

– І навіщо було кликати ще одного лікаря? – щойно за Ольтом зачинились двері, запитала Ессі.

– Хотів переконатись, що все гаразд. Цей лікар давно вірно служить нашій родині. Зате тепер можна буде дати гідну винагороду пану Волху за те, що він тебе врятував. До речі, – Торі взяв стільця, сів задом наперед і сперся на його дерев’яну спинку, уважно дивлячись на білявку, – розкажи, коли ви встигли познайомитись?

Дівчина зітхнула і виклала всю історію, від того моменту, як вона зустріла хлопчика на ім’я Лой і до того, як її зловив Вінс.

– Я не розумію, чому він мені нічого не розповів, – задумливо проговорив ерцгерцог.

– Не хотів псувати наші стосунки, розповідаючи про мою маленьку втечу.

– А тебе, мабуть, варто зачинити в маєтку. Бо коли ти виходиш назовні, то притягуєш усі неприємності в радіусі п’яти кілометрів, – вони посміялись, бо то була чиста правда. За пів року вона стільки разів встигла влипнути, що скоро пальців не вистачить, аби те все порахувати. Напевно, якщо вона навіть у кімнаті зачиниться, то все одно втрапить у халепу.

Торіан поїхав розгрібати той безлад, що коїться в його кабінеті, пообіцявши ввечері повернутись. Ессі поснідала і потім лежала нудилась, спостерігаючи з вікна за тим, як по небу плавали білі пухнасті хмари. Потім здогадалась попросити пані Гортольє принести хоч якусь книжку. Намагалась розговорити стару помічницю, але та ніби води в рот набрала. Жінка просто ніколи не стикалась із такими аристократами. Їй було легше, коли вони були снобами, які на неї не звертали уваги.

Сиділа Ессі і читала якийсь медичний довідник про лікарські трави, як тут різко відчинились двері і до кімнати влетіла Мар’єн. Вона побачила свою бліду змучену сестричку, затулила рот руками і сльози покотились її пухкими щічками. Ридаючи, вона впала поруч із Ессі, обережно обіймаючи білявку.

– Чш-чш, усе гаразд. Зі мною все добре, – тихо промовляла дівчина і заспокійливо гладила свою сестру по спині. Та вскочила.

– Ти хоч уявляєш, як я хвилювалась?! Ви раптово зникли без жодної звісточки! А потім приходить Його Високість. Сам! І каже, що ти в лікарні! Поранена! Що трапилось?! – білявка все ж змогла розібрати ці схлипи і почала свою «сповідь».