Заручниця для мажора - Деріка Лонг

— Чому вона така важлива персона для вашої компанії? Існує безліч інших варіантів, щоб повʼязати життя, саме з цією дівчиною.

— Нічого не хочу чути. Я повідомив тобі, як саме вчинити. Інші рішення, не приймаються.

Відео - дзвінок вимкнувся. Моя витримка закінчилась… Легковажно підійшов до панорамного вікна, і не відводячи погляд , почав дивитись вдалечінь. Навіть, не помітивши, що без стуку до мене зайшли в кабінет.

— Марк, ви зайнятий? Вибачаюсь, що так раптово завітав до вас, але мені потрібно дізнатися, чи можу я взяти 1 вихідний, через погане самопочуття.

Я з незадоволеним обличчям повернувся до колеги. Вислухавши його прохання, відпустив його з роботи.

День промайнув швидко, я хотів якомога скоріше зустрітись зі своїм приятелем, з яким ми в надійних дружніх стосунках. Дмитро це саме той хлопець, який здатний підтримати мене в будь-якій життєвій ситуації.

— Ну нарешті, — з гумором в голосі мовить Діма, який енергійним кроком прямує до столика в ресторані. — Знаєш, вчора, навіть, почав хвилюватись за твою нову подругу. Все так раптово сталось, що я не встиг нічого зрозуміти. — ставить мені руку на плече, та дружньо похлопує по спині. — Як вона там?

— З Міланою все чудово, щоправда, сьогодні ми з нею не спілкувалися. Вчора повернув її додому, і все, наші пригоди на цьому моменті закінчилися.

Не знав, з чого почати розмову. Хочеться розповісти, всі свої думки. Але я заплутався в собі. Навіщо, мені особисте життя цієї дівчини, якщо вона хоче бути з Михайлом, який годиться їй в батьки. Ну можливо, смак в неї такий, то що я зроблю? Навіщо втручаюсь в чужі справи.

— Друже, про що ти хотів поговорити? Серйозне щось, можливо коньяку замовимо, випʼємо, язик розвʼяжеться, побалакаємо по душі.

— Ми ж за рулем! — відповідаю

— І що з того? Хіба раніше тебе це зупиняло? Гроші є, тож нам все під силу — починає сміятись та кликати офіціанта до нашого столу.

Можливо він правий, потрібно розслабитися, а то щось постійно в напрузі знаходжусь.

— Добре, погоджусь.

Замовляємо дорогий коньяк та закуски до нього. Вечір обіцяє бути спокійним, та врівноваженим. Нарешті, а то голова кипить від незрозумілих чутків.

— Розумієш — починаю довгоочікувану розмову — Мілана повинна працювати в нашому офісі, а я відчуваю, що тут відбувається якась незрозуміла ситуація.

Детально ознайомлюю свого друга з всіма подробицями, які відомі мені на сьогоднішній день. Здивування Дмитра, не було меж.

— Чесно, не скажу, що ця дівка може піти на таке «кохання», тай якби їй були потрібні гроші, вона б погодилась піти з нашим дружбаном в спальню на яхті. Ми ж спеціально, придумали для неї перевірку. Все як домовлялись, щоправда план «Б» не знадобився, тому що вона не погодилась на цю непристойну пропозицію.

— Так от і я про це, але чому вона тоді, так вперто прямує саме до нашої компанії. Існує безліч вакансій в нашому місці, за які платять доволі непогані гроші — стискаю серветку в руках, і не можу розслабити свої мʼязи. — Можливо, їй справді потрібен власник, і його статки.

— Не знаю, чесно. Потрібно діяти по іншому, напиши повідомлення Михайлу Миколайовичу про те, що ця діваха відмовилась працювати в «Кепітал-компанії» і пильнуй за його реакцією. — Дмитро підіймає келих і без тосту, випиває до дна.

— Маєш рацію, так і вчиню. Ось зараз перед тобою наберу смс, для керівника. І поставлю його на місце. — остання фраза виривається з моїх вуст, алкоголь добре подіяв на мій організм, і додав мені суворої впевненості, навіть перед моїм начальником.

«Доброго вечора Михайло Миколайович. Пишу вам важливе повідомлення. Сьогодні Мілана Тарасова відмовилась від співпрацею з нашою компанією. Повідомила, що більше не має можливості працювати в нашому офісі, через власні інтереси. Тож доношу до вашого відома.»

Відправляю лист, і навіть не чекаю відповіді. Єдине, що цікавить це подальші дії дівчини та мого керівника.

Далі розмовляємо, про наші спільні інтереси, робочі дні, плани на майбутнє.

Як раптом приходить відповідь на телефон:

«Зрозумів. Вирішу це питання.»

Коротко. Як саме він має вирішувати, цю проблему? Побачимо згодом.

Виходжу з ресторана, сідаю в свою автівку, і планую їхати додому. Через коньяк, мені стає жарко, тож відкриваю вікно. Прохолодний вітер створює приємну атмосферо, щоб відволіктися від думок, вмикаю музику.

— Де ж ці ключі, від квартири. Невже загубив — говорю сам до себе, підійшовши до дверей свого житла. — В мене навіть, немає номеру телефона, дівчини, про яку я постійно думаю.

Обережною падаю в одязі на ліжко, цікаво як вона? Чим займається?

Обов’язково завтра дізнаюся, а зараз піду в душ, а після нього подивлюсь якийсь цікавий фільм.

Мілана

— Мамо, я приготувала полуничний пиріг, будеш куштувати? — сподіваюсь їй сподобається мій кулінарний «шедевр». Наливаю компот в скляні чашечки та ставлю на стіл. - Ну, мамо, тебе довго чекати? Хочу почути твою, обґрунтовану критику! — сміюсь та чекаю відповідь.

— Донечко, йду.

Мати приходе на нашу простору кухні, та сідає на стілець.

— Нічого собі, дуже гарний вийшов. Справді не знаю який на смак, але за вигляд йому оцінка 5+.

— А мені — з гумором запитую

— Мілашко, тобі 100. — хіхітає та лагідно обіймає мене.

Де ж тато? Сьогодні його цілий день немає… Ми вже почали хвилюватись.

Після зустрічі з Макаром, пройшло 2 дні. Я так і не наважилась, піти до офісу, щоб дізнатись, про вакансію, на яку мені так потрібно. Щоб батьки, не помічали мого безробіття, ходжу зранку до Олесі, і проводжу час з нею, роблячи вигляд, що я на роботі. А ввечері повертаюсь додому.

— Як тобі нове робоче місце? — ніби відчувала, що це питання, запитає моя мама.

— Чудово, мені все подобається. Дружній колектив, приємна атмосфера… — цікаво, що я пізніше буду говорити. Коли прийде кінець місяця, а зарплати мені не заплатять. Сподіваюсь, до того часу, щось обовʼязково придумаю.