Заручниця для мажора - Деріка Лонг

Макар

Чую знайомий жіночий голос, який благає про допомогу.

-Зробіть музику тихіше, через вашу голосінь, не розумію де саме сталася погана ситуація.

Вмить музика затихає, біжу в пошуках потерпілої, оглянувши швидким зором всіх гостей, розумію , що зникла Мілана.

-Мілана, я йду - люди спостерігають за моїми діями, ніби це кіно з неочікуваним фіналом. Підбігаю до шезлонга, помічаю Міланку в річці.

Не думавши ні секунди, в одязі пірнаю за дівчиною, яку через буйні хвилі не видно.

Вхопивши її за талію, дістаю з води на сушу. Її сльози, які змішались з річковою водою котяться по щоках…

-Не дихає, вона не дихає - хтось з натовпу повідомляє мені. Починаю робити штучне дихання, щоб якомога скоріше прийшла в свідомість. Нарешті, дівча починає відкашлюватись та незграбно робить перший вдих.

-Жива, ти жива - обережно поправляю локон волосся Мілани, та саджу її на лавку, яка знаходиться поруч перил яхти.

-Де я? - перше, що чую. Розумію, що через довге перебування воді та спиртні напої, вона добряче спʼяніла.

-Все добре, не переймайся - шукаю поглядом свого близького друга Дмитра, та прошу принести звичайної води.

Мілана пʼє воду, та здивовано дивиться на мене.

-Дімо - звертаюсь до друга, ми поїдемо з вечірки. Дякую за запрошення, але їй потрібно відпочити.

-Все розумію, якщо що, телефонуй, я завжди на зв’язку.

Підіймаю на руки горду та непокірну Мілану, саджу на переднє крісло в свій мерседес, щоб контролювати стан дівчини.

________________
Привіт, якщо Вам сподобалась книга підписуйтесь на мою сторіночку , і додавайте книгу в бібліотеку ❤️дуже буду Вам вдячна. Це надасть мені сил та натхнення для написання нових глав. Оновлення виходять кожного дня

________________
В квартирі вмикаю світло та обережно заношу потерпілу дівчинку в світлу з сучасним ремонтом спальну, через стрес Міланка швидко заснула в машині. Її обличчя таке ніжне та водночас привабливе, заплющені оченята, ніби вона принцеса з казкових історій, пухкі губи та обережний макіяж, який трішки змили хвилі. Літо, в квартирі тепло, навіть трішки жаркувато, кондиціонер сьогодні не вмикав, тому залишаю дівчину в мокрому одязі. Не хочу порушувати її особисті кордони, тож вкриваю легеньким одіяльцем, щоб було комфортніше.

-Не можу повірити, в те, що мені про неї повідомили - обурено йду на кухні, щоб заварити солодкого чаю.

Вона не схожа на ту людину, про яку мені так завзято розповідали, щось тут відбувається не те. Потрібно краще ознайомитись з деталями інформації, котра в мене є. Дістаю синю чашку, це єдиний колір посуду який існує в моєму холостому житлі.

Живу я сам в просторій, великій 3-кімнатній квартирі в центрі міста, для мене це ввійшло в звичку, що після роботи мене ніхто не чекає дома. Доречі, були в мене довгі любовні відносини, але дівчини вирішила, що її мрія для неї головніша…

Намагаюсь її виправдовути, короче кажучи, єдине,що їй потрібно було - це гроші, яких в мене достатньо. Після цих відносин, я почав з настороженням та з легкою зневірою ставитись до жіночого полу.

Тихо заходжу в кімнатку де солодко спить моя нова знайома. Беру свій телефон, який випадково залишив біля неї, і бачу повідомлення від власника «Кепітал-компанії» .

«Добрий вечір, Макар. Давно не отримую від тебе звістки, щодо співбесіди, яку ти переніс на наступний день. Мені потрібно, щоб Мілана Тарасова була прийнята в наш офіс якомога скоріше. Сподіваюся на твоє розуміння, звісно ж якщо ти не хочеш залишитись без роботи».

Злість охоплює моє тіло, дивлюсь на тендітну дівчину, і ще більше починаю нервуватися.

Працюю в архітектурній компанії доволі довгий період- 5 років. За цей час я був ознайомлений з всіма частинами процесу своєї діяльності, маю чудові відносини з власником Михайлом Миколаєвичем , і хоча його особисте життя мене не турбує, я добре знаю, що це за особистість. Він самовдоволений, похітливий чоловік,якого цікавить лише багатство та власні інтереси.

Ще місяць тому, він мене попередив, що нам обов’язково потрібно на роботу прийняти цю чудову економістку, показавши її анкету. Звісно, мені довелося погодитись, адже рішення Михайла - закон. Але з часом я почав дізнаватись, таємниці договору, щодо цієї дівчини.

Виявляється, що Мілана хоче не тільки працювати в цій компанії, а щей не проти повʼязати своє життя з 50-літнім власником, який доречі живе закордоном, нібито в Туреччині. Звісно в кожного свої  справи та плани, і в мене немає ніякого права руйнувати чиїсь інтереси, але турбує одна єдина деталь, яку я ніяк не можу залишити поза увагою.

Керівник «Кепітел компанії» нещодавно прилетів на особисту співбесіду з представниками інших компаній, після важкого, робочого дня, він залишився в офісі. В той час я вже б мав збиратись додому, але потрібно було віднести звіт активності робітників за попередній місяць, до кабінету Михайла Миколаєвича. Дійшовши до дверей, почув дивну телефонну розмову. Як зараз пам’ятаю:

«Це єдиний твій шанс, розрахуватись за тягар боргів. Я вже давно вирішив, що саме вона буде моєю коханкою. Іншого рішення, для тебе більше не існує. Підписавши договір на співпрацю, в нашій компанії, дівчина автоматично стає моєю». - з погрозою в голосі повідомляє Михайло.

Відразу, було зрозуміло, про кого саме йде мова. Тільки навіщо вона йому? І що за секрети ховаються, за спиною у досвідченого керівника фірми?

Для моїх колег, не існує жодної інформації, щодо Мілани, а от мені як заступнику, було представлено її коротку біографію. Зі слів власника компанії,  вони домовилися, щодо їхньої «любовної співпраці» . Звісно ж я не можу запитати все в Міланки, адже ми з Михайлом затвердили, договір про нерозповсюдження особистої інформації. Якщо щось випливе з цієї розмови, про звання заступника компанії, мені можна забути.Виходить в цій ситуації, являюсь свідком, хоча здається, що дівчина до цього не причетна, а можливо помиляюсь, чому ж їй так потрібне робоче місце саме в цьому офісі?Потрібно дізнатись правду, і зробити це якомога скоріше.