Заручниця для мажора - Деріка Лонг

— Зажди, не підписуй завтра договір. Ти будеш працювати в нашій компанії, але без підпису будь-яких документів. Не переймайся, все влаштую.

— Чому? — не могла не запитати дівчина.

Не хочу, їй повідомляти, те що мені відомо. Адже, в мене немає підтвердження слів Михайла. Але для безпеки моєї коханої, потрібно ії

попередити.

— Керівник «Кепітал-компанії» небезпечна людина, він поклав на тебе свій жалюгідний погляд.

— Не мели дурниць — перебиває мене.

— Послухай, уважно. Мені відомо, що ти йому подобаєшся. Але я зроблю все, щоб він забув про твоє існування.

Мілана дивилась на мене сумними, зеленими мов весна очима, але вона зрозуміла, і погодилась з моїми припущеннями.

Мілана

Намагаюсь непомітно пройти до своєї кімнати, але на жаль, це неможливо. Адже, мене не було дома 2 дні.

На скрип дверей, виходить мама.

— Доню, я переживала за тебе. Добре, що ти написала мені повідомлення, де саме знаходишся. Як там Олеся, вона напевно, вже думає, що тебе вигнали з будинку… — міцно обіймає.

Звісно ж, не могла повідомити батькам правду, і розповісти, що знайшла справжнє кохання. Але помітила, що батько зовсім не сердиться, навіть, навпаки запитує, чи не ображаюсь на його поведінку.

— Татко, з ким не буває. Ми люди, і в кожного із нас свої емоції. Хочу вибачитись, перед вами, за те що одразу не повідомила правду. Але я виправилась, завтра в мене, дійсно перший робочий день в «Кепітал - компанії».

— Мілано, не жартуй — відповідає мама. А от вітчим, навіть не відреагував, ніби дізнався про цю інформацію, раніше ніж я повідомила.

— Все, щось втомилась, піду в душ і спати. Дуже дивна поведінка в мого батька, позавчора ввечері, він ледь не розніс мені кімнату, а сьогодні так награно посміхається…

Прохолодний душ, дає час подумати про свої подальші плани. Чомусь, в моїх думках, є лише місце для мого Макара. Я згадую, те що між нами відбулось цієї ночі, і відчуваю приємне тремтіння рук. Його плечі, торс, накачане тіло, не покидає мої думки. Ніжний голос, солодкі губи, очі кольором блакитного океану. Все в ньому, до болю в серці рідне, ніби знайома з ним все своє життя. На першій зустрічі, він мені здавався гоноровим та самозакоханим, але виявилось, що він парубок з палким серцем. Дуже щаслива, що зустріла такого хлопця, як він.

Як же хочеться, все розповісти, своїй найкращій подружкі. Щоб вона дізналась, про нашу історію кохання.

Одягнувши шовкову нічну сорочку, лягаю в приємне ліжко. Не вистачає, Марка біля мене… Через важкий день, мене ніч викрадає в країну сновидінь.

Будильник, кричить на всю кімнату. Ненавиджу прокидатись ранком, але не маю права запізнитись до офісу.

Що ж одягнути? Починаю шукати в шафі, речі які мені сподобаються. Нічого цікавого не знаходжу.

— Ну все, настрій зіпсований — говорю подумки — хоча, — згадую про білу блузу та чорну юбку, яку нещодавно купила в магазині.

Одягнулась, нафарбувалась. Вже й Макар, дзвонить до мене…

— Привіт, сонце! Чекаю тебе біля твого будиночку. Твій особистий водій — через останню фразу, починаю сміятись. Давно я не відчувала себе такою щасливою. Підхожу до дзеркала та дивлюся на своє відображення.

— Мілано, в тебе все вийде! Вірь в свої сили — підтримую себе словами та прямую до білої автівки.

— Що за модель, біля мене? — жартує Марк, але мені приємно від його слів

Їдемо на роботу, з новими силами, емоціями та новою історією.

*****