Звичайна вдячність - Вільям Кент Крюгер

що живили поля. Ми повернулися назад до ферми, сиділи разом на ґанку та ласували лимонадом і цукровим печивом. Джинджер розповідала про кінні перегони «Кентуккі Дербі», які вона щорічно відвідувала; здавалося, то найдивовижніша річ у світі. Час швидко проминув — треба було їхати додому.

Ми з Джейком попрощалися. Брат перший устиг забити місце біля водія, і я всівся позаду. Гас та Джинджер Френч ще трохи постояли за кілька кроків від машини, прошепотіли щось одне одному. Вона поцілувала його в губи, тримала за руку і не хотіла відпускати. Проте довелося. Джинджер махала вслід, поки машина повзла алеєю, аби відвезти нас у Нью-Бремен.

Дорогою додому Гас зупинився біля магазину горілчаних виробів і купив пива. Коли ми приїхали, саме був час вечеряти. Він зайшов із нами в будинок і сказав:

— Сьогодні вечерю готую я.

Він не запитував, чого ми хочемо. Відчинив холодильник, роздивився, що там було, і взявся до справи. Посадив нас із Джейком чистити картоплю, сам дістав із холодильника упаковку яєць і головку сиру чеддер та поклав їх на кухонний стіл. У шафі знайшов баночку фаршу. Поставив сковороду на плиту й налив туди олії. З картоплею ми впоралися, Гас порізав її на шматочки, трішки присипав її борошном, що стояло у банці поруч із раковиною. Олія почала грітися, а коли досягла необхідної температури, нам із Джейком дали лопатку і доручили перевертати картоплю. Натерши сир, тарілку з ним ми відставили вбік. Гас запалив ще одну конфорку і кинув туди подрібнений фарш та масло. Збив яйця, додав до них солі та перцю, а потім вилив суміш поверх рум’яного м’яса. Потроху помішував те, а майже насамкінець висипав зверху потертий сир, закривши всю цю красу кришкою. Картопля вже була готова: лопаткою він обережно розклав її на паперову серветку, аби позбутися зайвого жиру. Він попросив мене накрити на стіл, а Джейка — сходити в церкву і покликати тата. Гас порозкладав страви на тарілки і поставив їх на стіл. Потім доручив мені налити молоко нам із братом, а сам відкрити пляшки з пивом. Зайшовши на кухню, батько мало з ніг не впав.

Гас простягнув йому пиво:

— Я знаю, це суперечить твоїй релігії. Проте, капітане, може, сьогодні зробимо виняток?

Ми вечеряли разом, Гас і тато потягували пиво. Розмовляли (навіть Джейк) і щиро сміялися. Господи, якусь мить ми почувалися щасливими.

Розділ 31

Ми з Джейком саме порядкували з посудом, коли завітав Карл Брендт. Він стояв перед дверима кухні, наче волоцюга. Не підводячи очей, ледь чутно спитав, де тато. Голос звучав так, ніби Карл хотів отримати те, про що не мав права ні питати, ні сподіватися.

Після вечері Гас сів на мотоцикл і поїхав у справах. Хоч я і не знав, куди саме він вирушив, чомусь подумалося, що до Джинджер Френч. Батько повернувся у свій кабінет, аби закрити всі питання щодо похорону.

Я й досі стояв із мокрою ганчіркою, пояснюючи Карлові, де тато. Я запропонував зайти і зачекати, поки я збігаю по батька.

— Дякую, Френку, я сам його знайду.

Щойно Карл пішов, ми з братом перезирнулися. Наші думки збігалися. Я поклав ганчірку, обтер руки об штани і рушив до дверей.

— Чекай, — зупинив мене Джейк. Я вже зібрався сперечатися, проте він додав: — Дай йому ще хвилину.

Ми почекали, поки Карл зайде до храму, а тоді миттю вилетіли з будинку і перебігли через дорогу. Довгуваті сонячні промені світили нам в обличчя, а за мить ми вже пірнули в сутінки підвалу. Я притьма витягнув ганчір’я з труб у пічці, ми нахилилися ближче і майже не дихали.

— … я присягаюся, — вів Карл. — Я винний, знаю. Мені не варто було пити, я мав пильнувати за Аріель. Але, присягаюся, я ніколи не заподіяв би їй шкоди, містере Драм. Аріель була моїм найкращим другом. Іноді мені здавалося — моїм єдиним другом.

— Я бачив, з якою кількістю людей ти спілкуєшся. Невже всі вони нічого не варті?

— Ніхто не розумів мене так, як Аріель. Ніхто.

— Ти батько дитини?

— Ні.

— Проте Рут сьогодні вранці говорила, що ти розповідав друзям про сексуальні стосунки з Аріель.

— Я не казав цього, принаймні ніколи прямо та відкрито. Я говорив речі, які це мали на увазі.

— Отже, вони лишень хибно розтлумачили твої слова?

— Не зовсім так. Послухайте, коли ти серед хлопців, треба поводитися певним чином.

— І тим «певним чином» є спати з дівчиною?

— Власне, так.

— Навіть якщо це брехня?

Якийсь час відповіді не було, а потім Карл сказав так тихо, що нам насилу вдалося розчути:

— Можливо, особливо якщо це брехня.

— Що ти