Хижа - Вільям Пол Янг
Сімдесят п’ять відсотків зони рекреацій займає бездоріжжя, вкрите дев’ятистами миль пішохідних доріжок. Колись це була земля індіанців племені нез-персе, сліди їхньої присутності й досі можна побачити всюди, як, до речі, й білих поселенців, що рухалися на Північний Захід. Містечко Джозеф, розташоване неподалік, назване на честь могутнього індіанського вождя, чиє ім’я означає «Гуркіт грому в горах». Ці місця — домівка для розкішної флори та фауни, зокрема, тут мешкають лосі, ведмеді, олені та гірські кози. Присутність гримучих змій, особливо поблизу річки Снейк, — достатня підстава бути обережним, якщо ви раптом вирішили зійти зі стежки.
Озеро Валлова сягає п’яти миль завдовжки й милі завширшки. Кажуть, що утворилося воно з льодовика дев’ять мільйонів років тому. Розташоване озеро приблизно за милю від міста на висоті чотири тисячі чотириста футів. Вода, холодна-аж-ломить-кості майже весь рік, наприкінці літа прогрівається достатньо, щоб у ній можна було з насолодою плавати, принаймні біля берега. Цим блакитним діамантом з висоти десять тисяч футів милується гора Сакагавеа, верхівка якої вкрита лісами та снігом.
Наступні три дні Мак із дітьми тільки те й робили, що розважалися та відпочивали. Міссі, яку, здавалося, задовольнили відповіді батька, більше нічого не запитувала про індіанську принцесу, навіть коли одного дня під час прогулянки вони вийшли до прямовисних скель. Кілька годин присвятили катанню на катамарані вздовж берега, чимало зусиль доклали, щоб перемогти в турнірі з міні-гольфу, не злякалися навіть кінної прогулянки. Після ранкової екскурсії на історичне ранчо Вейд, що на півдорозі між Джозефом та Ентерпрайзом, пообідній час присвятили відвідуванню магазинчиків у самому Джозефі.
Повернувшись до озера, Джош і Кейт влаштували перегони на картах. Переміг Джош, проте Кейт взяла реванш надвечір, коли зловила три великі форелі. Міссі витягнула одну на хробака, а от у Джоша й Мака не клювало, незважаючи на мудровану приманку.
Посеред відпочинку в колі Філліпсів непомітно опинилися дві інші сім’ї. Як це часто трапляється, спочатку здружилися діти, потім — дорослі. Джош хотів ближче познайомитися з Дюсеттами, чия старша донька Eмбер виявилася чарівною юною леді його віку. Кейт отримувала особливу насолоду, коли дражнила брата з цього приводу. У відповідь Джош із обуренням проганяв її під тент. В Eмбер була сестра Eммі, лише на рік молодша за Кейт, з якою вона проводила чимало часу. Вікі та Еміль Дюсетти приїхали з Колорадо, де Еміль працював у Американському департаменті рибної ловлі та охорони дикої природи. Вікі окрім хатніх справ доглядала за їхнім сюрпризом — малюком Джей-Джеєм, якому щойно виповнився рік.
Дюсетти познайомили Мака й дітей із парою з Канади, з якою вони потоваришували раніше. Джесс і Сара Медісони були невимушеними у спілкуванні, тому одразу сподобалися Маку. Обоє працювали незалежними консультантами: Джесс — по роботі з персоналом, Сара — у сфері системного управління. Міссі відразу прив’язалася до Сари, їх часто можна було бачити біля стоянки Дюсеттів, де вони допомагали Вікі з Джей-Джеєм.
Ранок понеділка випав напрочуд гарний. Усі були в захваті від планів піднятися канатною дорогою озера Валлова на верхівку гори Говард, яка височіла на вісім тисяч сто п’ятдесят футів над рівнем моря. У 1970 році, коли дорогу тільки спорудили, вона вважалася найстрімкішим підйомом у Північній Америці, протяжність її сягала чотирьох миль. Дістатися вершини можна було хвилин за п’ятнадцять у вагончику, який погойдувався на висоті від трьох до ста двадцяти футів.
Джесс і Сара наполягли не брати із собою бутерброди, бо захотіли пригостити усіх обідом на горі в «Самміт-грилі». Отже, план був такий: поїсти, як тільки дістануться вершини, а решту дня присвятити прогулянці між п’ятьма оглядовими майданчиками. У дорогу вирушили не дуже рано, озброївшись водою, фотоапаратами, сонцезахисними окулярами та кремом від засмаги. Як і планувалося, у «Самміт-грилі» всі поглинули чималу кількість гамбургерів, картоплі фрі та напоїв. Загальне піднесення, напевно, сприяло апетиту — навіть Міссі з’їла величезний бургер і майже весь гарнір.
Після обіду друзі влаштували пішу прогулянку до найближчих оглядових майданчиків, найбільше часу вони витратили на перехід між «Краєвидом долини Валлова», «Країною ріки Снейк» та «Сімома оглядовими майданчиками диявола» (більше трьох четвертих милі). Із «Краєвиду долини Валлова» можна було побачити міста Джозеф, Ентерпрайз, Лостін і Валлова. З майданчиків «Королівський пурпур» та «Вершина» відкривалася чудова панорама — штати Вашингтон та Айдахо. Декому здавалося, що вони бачать, як за довгим виступом Айдахо даленіє Монтана.
Надвечір усі були виснажені, але щасливі. Коли вони із гуркотом і дзижчанням спускалися донизу, Міссі, що сиділа в Джесса на плечах під час останніх переходів, заснула на руках у Мака. Четверо молодих людей, а також Сара прикипіли обличчями до вікон, охаючи та ахаючи від навколишніх краєвидів. Дюсетти сиділи, тримаючись за руки, і про щось розмовляли, а Джей-Джей спав на руках у батька.
«Зараз один із тих рідкісних і приємних моментів, — подумав Мак, — які приходять зненацька, захоплюючи подих. Якби ще Нен відпочивала разом із нами, все було б просто ідеально». Він переклав Міссі так, щоб їй було зручніше, відкинув волосся з очей і придивився до її обличчя. Бруд і піт після денної подорожі аніскільки не псували, навіть підкреслювали її невинність і красу. «І чому вони стають дорослими?» — подумки запитав себе Мак, цілуючи Міссі в чоло.
Увечері три родини принесли залишки своїх харчів для останньої спільної вечері. Основною стравою були тако із салатом, а також чимала кількість свіжонарізаних овочів і соус. Важко зрозуміти як, але Сарі вдалося приготувати десерт із шоколадними тістечками, збитими вершками та мусом. Смакуючи його, всі почувалися на сьомому небі від щастя.
Після того, як залишки вечері було прибрано, посуд вимито і складено, дорослі посідали навколо вогнища, посьорбували каву й слухали Еміля, який став оповідати про свої пригоди, зокрема про ліквідацію контрабандних каналів, що сприяють винищенню зникомих видів тварин, та про переслідування браконьєрів. Він був чудовим оповідачем і мав у запасі чимало захопливих історій. Мак укотре зрозумів: у світі є багато такого, про що він навіть не здогадувався.
Першими пішли відпочивати Еміль та Вікі разом із сином. Джесс і Сара захотіли залишитися, поки дівчата Дюсеттів награються і повернуться до табору. Троє дітей Філліпсів і двоє Дюсеттів одразу ж сховалися під тентом причепа, щоб ділитися своїми історіями й таємницями.
Як часто буває біля вогнища, розмова із жартівливої перейшла до сердечної. Сара, здавалося, хотіла більше дізнатися про сім’ю Мака, особливо про Нен.
— На кого вона схожа, Маккензі?
Мак використовував найменшу нагоду похвалитися своєю дружиною.
— Ну, вона вродлива… — і це не просто слова — вона справді гарна зовні й усередині, — дещо збентежившись, він підвів очі й побачив, як Джесс і Сара усміхаються. Мак сумував за Нен і радів, що вечірні сутінки приховують його схвильованість. — Її повне ім’я — Неннет, але всі називають її Нен. Вона — знаний фахівець у медичній галузі, принаймні на
