Листи Крутеня - Клайв Стейплз Льюїс

маємо справу із будь-яким типом задоволення у його здоровій і нормальній формі, то, в певному сенсі, перебуваємо на терені Ворога. Я знаю, що завдяки задоволенню, ми завоювали чимало душ. А проте, це Його витвір, а не наш. Саме Він створює різноманітні задоволення; ми ж, попри всі наші спроби, досі не спромоглися створити жодного. Ми можемо тільки підштовхувати людей до задоволень, які створив Ворог, щоб вони приймали їх у такій мірі або в такий час чи спосіб, у яких Він забороняє це робити. Отже, ми завжди прагнемо відійти від природних умов реалізації будь-якого задоволення і наблизитись до умов, за яких задоволення здійснюються найнеприродніше, найменше нагадуючи людям про їхнього Творця, і коли вони найменш приємні. Основне наше завдання полягає в тому, щоб якомога збільшувати жадобу і якомога зменшувати задоволення. Так забезпечується успіх і зберігається стиль нашої роботи. Взяти в людини душу і не дати їй натомість нічого — ось, що найбільше звеселяє серце нашого Отця. А депресії — це найкращий час для почину.

Проте, є ще кращий шлях використання депресії — через власні думки підопічного про неї. Як завжди, перший крок полягає в тому, щоб не допустити знань до його розуму. Нехай він навіть не підозрює про існування закону коливального руху. Нехай він вважає, що перший запал його навернення до християнства, можливо, й повинен тривати завжди, але що і його депресія — також постійний стан. Вклавши йому в голову таке розуміння стану речей, ти можеш діяти далі різними методами. Якщо твій підопічний схильний втрачати надію й занепадати духом, його можна вкинути у розпач; якщо він схильний до мрійливості, його можна переконати в тому, що все йде добре. Проте люди першого типу трапляються дедалі рідше. Якщо твій підопічний належить до нього, тоді все піде легко. Твоє завдання полягатиме лише в тому, щоб відвернути його від шляху досвідченого християнина (сьогодні це зробити неважко), і спрямувати його увагу на відповідні уривки Письма, а тоді змусити працювати над безнадійною метою — відновити свої давні відчуття за допомогою лише власної сили волі. Якщо ти зумієш це зробити, вважай, що ми вже перемогли. Якщо він належить до людей, що сподіваються на краще, тоді твоє завдання — змусити його примиритися зі своїм теперішнім пригніченим станом, відтак поступово привчити бути ним задоволеним і нарешті переконати, що цей стан не такий уже й поганий. Через два-три тижні ти зможеш викликати в нього думку про те, що в перші дні після навернення до християнства він надто захопився цією релігією. Говори з підопічним" про «помірність у всьому». Якщо ти привчиш його до думки, що «релігія потрібна, але в міру», то можеш бути цілком спокійний за його душу. Помірна релігія прийнятна для нас, як і її відсутність. Помірна релігійність ще смішніша, ніж відсутність такої.

Ще одна можливість — це безпосередній напад на його віру. Навівши його на думку, що депресія — це постійний стан, спробуй переконати, що «його релігійний етап» минає, так, як проминули всі попередні етапи в його житті. Звичайно, перейти шляхом логічного міркування від твердження «Я втрачаю зацікавленість до цього» до твердження «Це неправда» — неможливо. Але як я вже казав, ти повинен покладатися на слова, а не на розум. Обдурити можна за допомогою самого лише слова «етап». Я вважаю, що твій підопічний до цього часу пройшов через кілька з них (усі проходять через якісь етапи) і завжди відчуває зверхність і погорду до тих етапів, від яких уже звільнився, але не тому, що ставиться до них критично, а тому, що вони вже в минулому. (Ти достатньо підживлюєш його туманними ідеями про «прогрес», «розвиток», «історичну точку зору»? Сподіваюсь, ти даєш йому читати багато сучасних життєписів? І люди в них вивільняються з етапів, чи не так?)

Ти зрозумів суть справи? Утримуй його розум подалі від чіткого протиставлення «правдиве» — «фальшиве». І не забувай пречудових виразів: «Це був етап»; «Я пройшов крізь усе це»; «То було юнацьке захоплення».

З прихильністю твій дядько Крутень.

Лист X

Мій любий Шашеню! Я був у захопленні, почувши від Дереня, що твій підопічний завів кілька дуже бажаних нових знайомств і що ти вдало скористався з цього. Гадаю, що оте немолоде подружжя, яке завітало до нього в контору, — це саме ті люди, які нас цілком влаштовують: багаті, чепуристі, поверхові й дотепні скептики щодо всього на світі. Гадаю, що вони навіть трохи пацифісти, але не з моральних міркувань, а з укоріненої звички применшувати все, що стосується широких мас їхніх співгромадян, і з прихильності до модних тепер комуністичних теорій. Це дуже добре. Ти, здається, непогано використовуєш його соціальну, сексуальну та інтелектуальну суєтність і пиху. Напиши мені про це детальніше. Чи входить він у близькі стосунки з іншими людьми? Я маю на увазі не слова, а тонку гру очей, відтінки у голосі, в сміху, за допомогою яких смертний показує, що він належить до тієї групи, що й ті, з ким він розмовляє. Цей вид зради треба особливо заохочувати, бо сама людина спочатку не усвідомлює цього до повної міри, а коли усвідомить, то буде вже пізно — ти потурбуєшся про те, щоб унеможливити їй відступ.

Безперечно, він дуже швидко зрозуміє, що його віра суперечить тим уявленням та переконанням, на яких будується вся розмова з його новими друзями. Переконай підопічного відкласти на пізніше відкрите визнання цього, факту — зробити це тобі буде неважко, підживлюючи в ньому відчуття сорому, гордості, скромності й пихи. Доти, доки триватиме зволікання, він перебуватиме в непевному становищі. Він мовчатиме, коли треба говорити, і сміятиметься, коли треба мовчати. У його поведінці, а надалі і в мові, з'являться чужі для нього цинізм і скептицизм. Але якщо ти належно поводитимешся з ним, то ці риси людського характеру стануть його власними рисами. Всі смертні намагаються стати тими, за кого себе видають. Це елементарна істина. Питання полягає лише в тому, як підготуватися до контрнападу Ворога.

Насамперед треба затягувати час, щоб твій підопічний якомога пізніше усвідомив, що це нове задоволення є нічим іншим, як спокусою. Але оскільки слуги Ворога проповідували, що протягом двох тисяч років «світ» — це одна з великих усталених спокус, то може здатися, що досягти цього важко. Та, на щастя, вони дуже мало говорили про це протягом останніх кількох десятиріч. Хоч у сучасних християнських писаннях я багато читаю (набагато більше, ніж