Листи Крутеня - Клайв Стейплз Льюїс

Люди — це амфібії, за своєю природою істоти напівдуховні і напівтваринні (рішення Ворога створити такий огидний гібрид послужило однією з причин того, чому наш Отець відмовив Йому у своїй підтримці). Як душі, вони належать до вічного світу, але як тварини, підвладні часові. Це означає, що, хоч їхня душа й може бути спрямована на вічний об'єкт, їхні тіла, пристрасті та уявлення безперервно змінюються, бо бути в часі — означає змінюватися. Тому їхнє максимальне наближення до сталості — це певний період коливального руху, чергове повернення до рівня, з якого вони раз у раз падають, і так ціла низка падінь і піднесень. Якщо б ти уважно спостерігав за своїм підопічним, то помітив би таке коливання протягом всього його життя; інтерес до роботи, любов до друзів, фізичні уподобання — все це в ньому то зростає, то завмирає; періоди емоційного та тілесного багатства й жвавості чергуються з періодами заціпеніння й убогості. Тупість і сухість, через які тепер проходить твій підопічний, — це не наслідок твоєї майстерності, як ти наївно вважаєш, це просто природні явища, які не дадуть нам нічого, якщо ти не використаєш їх належним чином.

А щоб якнайкраще використати їх, постав перед собою питання, чого чекає від них Ворог, і зроби все навпаки. Ти можеш здивуватися, дізнавшись, що у своїх спробах цілковито оволодіти душею, Він покладається на падіння навіть більше, ніж на піднесення; деякі з Його улюбленців пройшли через періоди довших і глибших падінь, ніж будь-хто інший. Причина цього ось яка. Для нас людина — це насамперед пожива; наша мета полягає в тому, щоб увібрати в себе її волю, зміцнити її коштом нашу власну індивідуальність. А от послух, якого вимагає від людей Ворог, — то зовсім інше. Треба завжди пам'ятати, що всі балачки про Його любов до людей, про те, що Його служіння є повною свободою, — це не просто пропаганда (як комусь хотілося б вірити), а жахлива правда. Він таки справді хоче наповнити всесвіт огидними малими копіями Самого Себе — істотами, життя яких у мініатюрному масштабі буде з якісного погляду таке ж, як і Його власне життя, але не тому, що Він вбирає їх, а тому, що їхні волі свобідно узгоджуються з Його волею. Нам потрібна худоба, яка врешті-решт стане поживою; Йому потрібні слуги, які врешті-решт стануть синами. Ми хочемо брати собі, Ворог хоче роздавати іншим. Ми порожні і прагнемо наповнитися; натомість, Він наповнений ущерть і переливається через вінця. Наша мета — це світ, у якому Наш Отець Пекла вбирає в себе всі інші істоти; Ворог прагне такого світу, в якому істоти об'єднані з Ним, але зберігають свою особистість.

А тепер про падіння. Ти, мабуть, часто дивувався, чому Ворог не використовує свою силу більшою мірою, щоб будь-якої миті бути відчутно присутнім у людських душах. Але тепер ти бачиш, що догматизм і насильство — це два засоби, які забороняє Йому застосовувати сама природа Його плану. Пригнічення людської волі (що Він міг би просто зробити своєю ледь відчутною присутністю) нічого Йому не дало б. Ворог не може чинити насильство. Він може тільки влещувати. Бо Його простацька ідея зводиться до того, щоб вовк був ситий і коза ціла; люди, за Його задумом, мають творити з ним одне ціле і водночас залишатися самими собою; відмовитися від них або асимілювати не відповідає Його планам. Попервах Ворог може чинити слабенький тиск. Він стимулює їх своєю присутністю, яка здається їм дуже відчутною, хоч насправді вона мінімальна, емоційною лагідністю і допомогою в подоланні спокус. Але Він ніколи не допускає, щоб такий стан речей тривав довго. Раніше чи пізніше Він відсторонюється й перестає, якщо не насправді, то, принаймні, на думку людей, заохочувати їх і надавати допомогу. Ворог залишає людину, щоб вона стала на власні ноги і, покладаючись тільки на свою волю, виконувала обов'язки, які вже втратили всю свою принадливість, І саме в періоди спадів людина зростає набагато більше, ніж у періоди піднесень, і стає таким створінням, яким Він хоче її бачити. Тому молитви, які виголошуються в стані знесилення, задовольняють Його найбільше. Ми можемо мучити наших підопічних безперервними спокусами, бо готуємо їх собі на поживу, і чим стійкіше їхня воля протистоїть цим спокусам, тим краще. Він не може «спокушувати» на чесноти так, як ми спокутуємо на гріхи. Ворог хоче навчити їх ходити і тому забирає від них свою руку; і якщо в них з'являється бажання ходити, то Він задоволений навіть тоді, коли вони ходять спотикаючись. Не обманюй себе, Шашеню! Ніколи наша справа не перебуває в більшій небезпеці, ніж тоді, коли людина, вже не бажаючи того, все ще намагається виконувати волю Ворога, оглядає всесвіт, в якому, здається, й сліду Його не видно, і запитує, чому Він покинув її, і все ще поклоняється Йому.

Звичайно, періоди спадів надають деякі можливості і нам. Наступного тижня я дам тобі деякі вказівки про те, як користуватися ними.

З прихильністю твій дядько Крутень.

Лист IX

Мій любий Шашеню!

Сподіваюсь, мій останній лист переконав тебе, що завдяки лише нападам депресії, яких зазнає тепер твій підопічний, ти не зумієш оволодіти його душею — їх ще треба належно використати. Спинюсь на способах їх використання.

Насамперед зазначу, що періоди депресій в житті людини — це чудова нагода для всіх чуттєвих спокус, особливо сексуальних. Це може здивувати тебе, бо в період піднесення потенційний інстинктивний потяг має найбільшу силу, але ти мусиш пам'ятати, що сили опору у цей час також найбільші. Фізичний і душевний стан, який ти хочеш використати для розпалювання хтивості, можна, на жаль, легко спрямувати на роботу, ігри, думки або нешкідливі веселощі. Напад може мати більший успіх, якщо увесь внутрішній світ людини нудний, холодний і порожній. А ще треба пам'ятати, що сексуальність під час депресій якісно відмінна від сексуальності під час піднесення — у ній менша ймовірність виникнення безбарвного явища, яке люди називають «любов'ю», і більша можливість збочень; у ній менше забрудненості тими шляхетними образами і навіть релігійними супровідними обставинами, які так часто отруюють статеві стосунки між людьми. Набагато легше зробити з твого підопічного гіркого п'яницю, начиняючи його алкоголем, як болезаспокійливим засобом, аніж заохочуючи його вживати алкоголь для піднесення настрою в колі друзів, коли він і щасливий, і веселий. Ніколи не забувай, що коли ми