Жорстоке небо - Максим Іванович Кідрук
Паск’єр сів на місце і з переможним виглядом відкинувся на спинку. Жерар Пеллерін прикипів поглядом до однієї точки на поверхні стола.
Доки не спаде напруження, Марсель вирішив перевести розмову на запасну колію. Він повернувся до Жана-Робера Ґуеріна, директора «Франс Континенталь», і запитав:
— Що в нас із пілотами?
Ґуерін, блідий і висохлий, наче після сеансу хіміотерапії, кивком голови перекинув запитання заступникові. Строгий і підтягнутий, одягнутий по-діловому заступник змінив позу, зручніше вмощуючись у кріслі, і заговорив глибоким рівним голосом, тримаючи руки на видноті:
— Командир екіпажу — Радислав Ротко, 43 роки, лінійний пілот першого класу, з 2001-го — пілот-інструктор. Працював… я перепрошую… працює у «Франс Континенталь» з 29 січня 2013 року. До цього працював пілотом української компанії «Аеросвіт». Загальний наліт — 12 780 годин, з них за штурвалом «ААРОНа 44» — 518 годин, — на столі перед заступником Ґуеріна лежав увімкнений планшет з даними про пілотів, у який він час від часу підглядав, видобуваючи потрібні числа. — Другий пілот — Метью Ріґґсон, 26 років. На роботі у «Франс Континенталь» з 3 травня 2011 року. Загальна кількість налітаних годин… — чоловік на мить затнувся (Діані здалося, що він от-от розчепить стулені долоні, візьметься штучно кахикати і, наче захищаючись, прикриє рота долонею), — …712 годин, з них на «ААРОНі 44» — лише 62 години. За відгуками колег та інструкторів, Ріґґсон був надзвичайно здібним і талановитим пілотом, а його сумлінне ставлення до роботи стало загальновідомим у компанії.
— Отже, чисті, — підсумував Марсель.
— Не просто чисті, — надломленим голосом додав Ґуерін, — Ротко також напрочуд досвідчений. «ААРОН 44» — це новий літак, сумніваюсь, що ви знайдете багато пілотів, які налітали на ньому більше 518 годин.
— До речі, що з Радиславом? — уперше від початку наради озвалась Діана.
Чоловіки, як за командою, повернулися до неї. Діана, не напружуючись, читала по обличчях, довкола чого крутяться їхні думки. Чому жінка? Чому така молода? І звідки вона знає французьку?
— Поки без змін, — розвів руками Марсель. — Вчора ввечері йому зробили операцію на шиї — зафіксували зміщені хребці за допомогою титанових імплантатів. Крім того, у нього зламані семеро ребер, розтрощена права гомілка і сильно пошкоджені внутрішні органи. Я розмовляв з доктором Бланкардом з Європейського шпиталю, який каже, що наступні два-три дні стануть вирішальними. Якщо Радислав протримається до понеділка, то житиме. Якщо житиме, то… можливо… до кінця наступного тижня опритомніє.
— Він би багато чого міг пояснити, — промовила Діана.
— Так, — погодився Марсель
— Припиніть шукати лайно там, де його немає! — мотнувши головою, наче буйвіл, що намагається підчепити рогами тореадора, рявкнув Робер Паск’єр. — Досить перекидати вину на мертвих і майже неживих! Нехай краще цей пан, — начальник наземних служб аеропорту тицьнув пальцем (на цей раз вказівним) у напрямку Жерара Пеллеріна, — розкаже нам, як він примудрився загубити посеред летовища дванадцятитонний снігоочисник.
— Та що ти знаєш про управління аеропортом? — вишкірившись, парирував Жерар.
— Це говорить людина, яка половину життя обстрілювала дохлими курками літаки? — Робер Паск’єр скорчив презирливу міну.
Лакруа, Монін, Ґуерін і його заступник розсміялися; дехто — стримано, впівголосу, інші — дзвінко й заливисто, не криючись і не переймаючись, що подумає Пеллерін. Навіть представник EASA, який до цього мовчки спостерігав за нервозною нарадою, стиха пирхнув. Не сміялись лише Денис і Діана, не зрозумівши жарту.
Жерар Пеллерін побагровів і розкрив рота, збираючись відреагувати, мабуть, не менш грубо й дошкульно, проте його обірвав розкотистий вигук Марселя:
— Тихо! — слідчий стукнув по столу кулаком, причому так сильно, що вібрація через підлогу передалась на Діанине крісло. Вона з цікавістю зиркнула на француза; таким вона його ще не бачила: великі круглі очі блищали й мінилися, наче залишена на сонці ртуть. — Тихо, — спокійніше повторив він. — Не перетворюйте нараду на бедлам. У нас є важливіші справи, — він глипнув на Дениса, потім перевів погляд на Діану: — Ваш колега, наскільки мені відомо, не знає французької.
— Так, — сказала Діана, — але він може говорити англійською.
— Англійської не знає половина з нас, — пробурчав Жан-Робер Ґуерін.
— Перекладатимете нам. Нехай розкаже про стан бортових самописців, — наказав Марсель.
Діана переказала прохання Денису, після чого перекладала чоловікам усе, що говорив програміст:
— Цифровий фіксатор польотних даних згорів повністю. Двоє спеців, що при мені відкривали кришку корпусу, підтвердили, що тріщина на ній давнішня, ймовірно, заводський брак, тому припускаю, що саме через неї вогонь проник досередини, спаливши плати з даними. Я намагався витягти хоч щось — безуспішно. На пристрої не залишилось жодного цілісного блоку інформації. — (У залі залунали розчаровані зітхання, хтось навіть злісно прицмокнув). — Зате дані на цифровому фіксаторі розмов уціліли. Мені вдалося витягти і зберегти все до останнього байта. Коротше, запис розмови в кабіні зможете почути повністю. Я візьмусь за декодування сьогодні ж, відразу після наради.
— Краще, ніж нічого, — випнувши щелепу, зауважив Робер Паск’єр.
Діана згадала, як вчора побачила «чорні скриньки» на столі в ангарі базових служб. Їй захотілось озвучити запитання, яке від учора, не даючи спокою, тихо зуміло у її голові, проте не наважилась.
— Скільки часу займе декодування? — поцікавився Марсель Лакруа.
Денис Плюйко потер пальцями лоба, показуючи, що розмірковує.
— Готовий аудіофайл отримаєте за два дні.
— Чому так довго? — вставив представник EASA.
— Те, що витягли із записуючого пристрою, не є аудіофайлом, — плутано пояснював Денис. — Це просто потік інформації. Я мушу перевірити, чи немає в ньому пробілів, зібрати докупи і конвертувати в аудіоформат, який можна прослуховувати на ПК.
— Тобто в неділю ввечері він може бути готовим? — уточнив Марсель.
Денис зам’явся:
— Ну… краще в понеділок зранку.
Діана переклала останню фразу (понеділок… понеділок… закалатало у її голові, вона раптом збагнула, що відрядження затягнеться і вона ніяк не повернеться до Києва до початку наступного тижня, буде добре, якщо прилетить хоча б до середи… від думки про те, що Даня й Артем увесь цей час пробудуть з Геною, їй стало недобре), і Марсель замовк, опустивши голову. Мовчали й інші чоловіки.
Першим порушив мовчанку Жан-Робер Ґуерін:
— Без фіксатора польотних даних ми не дізнаємось, коли саме пілоти скасували захíд і пішли на друге коло, і, відповідно, не встановимо, на
