Моя ніжна крутихвістка - Марина Тітова

— Це відверта маніпуляція, ти знаєш? Ти хочеш, аби я робив тільки те, що подобається тобі. А що хочеться мені ти спитала? — починаю злитися і грати жовнами. Ще трохи і пара з вух зі свистом та гулом здійметься в небо.

— Ти себе вбиваєш і це приносить тобі задоволення? Не думаю, — щедро ділиться своєю позицією і Юля. — Ще подякуєш мені, якщо мені вдасться зупинити тебе.

— Ти говориш так, ніби я якийсь серійний маніяк. Будь-ласка, не перебільшуй.

— Отже — це твоє останнє слово. Я тебе зрозуміла, а ти казав, що не зрозумію, — підняла свою дупцю з лавки моя співрозмовниця, через що тепер я дивлюсь на неї знизу в гору і лечу в провалля, розуміючи, до чого це все котиться.

— Цікаво. І що ти зрозуміла?

— Прощавай, Ярославе. Дякую. Ти робив мене щасливою, але тепер вже не зможеш. Так само, як бувають пасивні курці, так само бувають і пасивні алкоголіки. Бо обираючи цю залежність ти змушуєш близьких тобі людей страждати. А я не хочу цього. Але ти потягнеш мене за собою, якщо продовжиш зловживати. Тому... Прощавай.

...Я дивлюся услід своїй коханій дівчині, яка назавжди для мене залишиться принцесою, ніжною панною, яку хочеться носити на руках. Дивлюсь і розумію, як сильно покахав ці п'ятдесят сім кілограмів сентиментальності та сором'язливості, але зараз відпускаю їх. Мені завжди була важлива її безпека, душевний спокій. Вона назавжди моя муза, але...

Але я вже не побіжу за нею. Не дожену. Це зайве. Набігався вже.

Скільки не вмовляй, скільки не заохочуй, а якщо у людини немає власного бажання бути з тобою — все буде марно. Бо справа в тому, що в неї не було цього бажання ще з самого початку. Знайомство, побачення, стосунки — все було виключно з моєї ініціативи, а в неї не було навіть мотивації для цього. Звичайно, що те кохання приречене на провал, в якому цілі партнерів різняться. Я хотів бути з нею, а вона хотіла... щось інше. Кар'єру та ідеальне життя.

Моєю помилкою було, що я ходив за нею, благав її піти на зустріч, придивитися. Хотів, аби вона закохалася в мене, через те, що крутихвістка сподобалася мені і зачепила за живе. Та я завжди знав, що, вона гідна кращого. Вона ж ідеальна принцеса і тому й вимоги в неї такі! І знав, що хоч і можна викликати у людини захоплення, але не можна змусити кохати. Для артиста, наприклад, — це суцільна біль, коли усвідомлюєш, що фанати вірні не лише тобі, а й люблять твоїх конкурентів. Тому й знав з власного досвіду, що не можна силувати і просити когось бути відданим — все буде марним. Це був мій принцип. І я не бігав за дівчатами... Вона стала виключенням, але... Але.