Аліса в країні кохання, або як я закохалась у викладача - Верона Крус

В перший же день я дізналась, що і тут ця ідіотка об’єкт обожнювання. За той час, поки була у деканаті, та чекала свій розклад і знайомство з куратором, разів десять я почула ім’я «Аліса». Якась (вже неприємна після цього) викладачка розповідала іншій, як Алісонька з четвертого курсу встигає і навчатись, і волонтерську групу організувала для поїздки у дитячий онкологічний центр, і навіть старості своєї групи у всьому допомагає.

Не така ти вже і ідеальна Алісонька. Зустрічаєшся зі своїм викладачем, спиш з ним, відбираєш у бідних жінок шанс зустрічатись з красунчиком – однолітком. Ну нічого, я наставлю тебе на шлях істинний. 

Тож почнемо.

Задача №1. Сподобатись групі.

Це першочергова моя задача.

Дякувати часу, з віком моя зовнішність почала цінуватись, бо у підлітковому віці я була потенційною жертвою булінгу: тьмяно-руді кучері, і якщо розчесати, дадуть мені схожість з Чакі Фінстером, героя серіалу «Ох вже ці дітки!», окуляри на половину обличчя, які я вперто не носила, бо це було «не круто», одяг на декілька розмірів більший, і вже точно не модний, а ще оце потворне ластовиння, неначе тобі на обличчя насрало сонечко. І взагалі я була не худенькою, мої жирні ляшки виднілись за кілометр. Бісова генетика! Але пройшло сім років, і от, перед вами представниця кращої половини людства, дівчина з фігурою моделі «90-60-90», рідкісною зовнішністю, без потворних цяток на обличчі, які я професійно маскувала під макіяжем, одяг новий та якісний, бо пахаю я на роботі, як проклята, щоб відкласти собі грошей на нову та дорогу річ, а окуляри було замінено лінзами.

Зайшовши до аудиторії я просканувала своїх одногрупників очима, виділивши для себе найбільш великі компанії, в які мені необхідно було потрапити.

«Чому саме великі, адже влитись в меншу компанію простіше?» — запитаєте ви, а я відповім.

Простіше, але малоефективно. Маленькі компанії по два – три чоловіки, це частіше за все, або вигнанці, або заучки, що майже одне і те саме. Мені треба влада і популярність, а цього можна досягти лише в компаніях з успішними людьми. Отак я і потрапила до групи Філіпа Моріца, який був по вуха закоханий у Алісоньку, а вона така падаль, не звертала увагу на мажорчика. Він же таскався за нею, з очима побитої собаки, а вона лише фиркала та говорила, що такі, як Філіп її не цікавлять.

Я всім посміхалась, відповідала на питання, розповідала вигадані, цікаві історії, про те, як провела новорічні канікули у Єгипті, а не в однушці з матір’ю, її новим чоловіком і старою бабусею, під звуки року, з сусідньої квартири, де живе «проблемний» підліток. Так, я брехала, але моя задача пустити пил в обличчя, показати, що я крута і гідна ввійти у їх компанію. Так і вийшло, вже під кінець дня, Філіп сам запросив мене піти у піцерію разом з його друзями.

Перший пункт виконано.

Задача №2. Сподобатись Максиму.

Найважчий пункт.

Чоловіки люблять очима, і навіть викладачі не є винятком. Максим запав на Алісу, і це говорить про дві важливі речі. По-перше, він любить гарних дівчат — а Алісонька, що їй пусто було, гарна. Так, ненавиджу її, хочу знущатися з неї, але не можу не визнати, що вона приваблива. Лялькова зовнішність, модельна фігура, не маленькі попа та груди. Вона знає, як привабити хлопців. На неї западають, та ще й як! Однак і я себе не на смітнику знайшла, я теж чудово вмію морочити голови. А по-друге, якщо Максим Олександрович зустрічається з однією студенткою, нічого йому не заважає кинути ту, і почати зустрічатися з іншою. Зі мною, тобто.

Розмова, приправлена покаянням і смиренністю, кілька випадкових зустрічей, сором'язливі посмішки, швидкоплинні торкання, проведення часу разом — це має розпалити в Максима інтерес до мене. Тим паче, я ж не даремно чотири роки навчаюсь на психолога. Важливо не пробудити в нього кохання, а викликати почуття прив’язаності, так би мовити «підсадити його на себе». Отож майстер клас, як прив’язати чоловіка. Беріть ручки та записуйте дівчата.

По-перше. Побільше попадайтеся йому на очі, треба щоб ви постійно були в полі його зору, але виглядати це має, як випадкова зустріч, бо ще подумаєте, що ви сталкерша. Супроводжуйте це якимись фразами типу: «Доброго дня» чи «Вітаю», щоб мати якусь взаємодію з об’єктом маніпуляції.

По-друге. Використаємо маніпуляції з їжею. Це може бути цукерка, чи жуйка, а в моєму випадку випічка. Пару разів помітила, що в їдальні Максим бере лише солодкі сирні булочки з апетитною хрусткою скоринкою. Так от, в чому ж сама маніпуляція? При зустрічі з об’єктом ми пригощаємо його смаколиком, і асоціюємо себе з ним, повторювати треба постійно, я робила це перед кожною парою – приблизно через день. Людина на підсвідомому рівні при вигляді вас, буде відчувати таку ж ейфорію, як і при куштуванні улюбленої їжі.

По-третє та по-четверте. Вести себе потрібно максимально скромно і смиренно, а також ви обов’язково маєте ненароком торкатись один одного. Очі в підлогу, червоніємо при кожній нагоді, заїкаємося, коли об’єкт маніпуляції нас про щось питає, а ще стовідсотковий варіант – сльози. Чоловіки губляться, якщо бачать жіночі сльози, прокидається інстинкт захисника, тому одного разу я дізналась, коли в нього закінчується остання пара, дочекалась поки вийдуть усі студенти та обов’язково залишать після себе відкриті двері, і почала ридати так, щоб схлипи було чути і психологу.

— Ліза, що з вами, вас хтось образив? — піднявши заплакані очі, я зустрілась зі стурбованим поглядом Максима. Він сів навприсядки, поклавши свою руку на мою. Дякую Максим, ти сам допомагаєш нам зблизитись, набагато простіше працювати, коли в тебе є віддача.

— Ні, ніхто не образив, але в мене проблема… — витримую паузу, і контрольний у голову, — вибачте, не хочу вам надокучати, це мої справи все таки. — Витираю штучні сльози, хапаю рюкзак і намагаюсь встати. Давай, спитай, що в мене сталось! Ну, тобі ж не все одно.