Третій фронт - Владислав Валерійович Івченко

— Можна було спробувати запросити Фандоріна! Його автор, Борис Акунін, прихильний до України!

— Автор не впливає на персонажа після того, як книжка йде у друк. Це, по-перше. По-друге, щоб боротися з енкаведистським покручем «штірліцем», треба бути не витонченим дворянином, як Фандорін, а людиною з характером Івана Карповича. Тільки він міг досі залишатися живим і сісти на хвіст чудовиську!

— Він уже вбив кількох людей! — закричав Чеснаков.

— Маячня. — Я посміхнувся.

— Такі факти справді є, — запевнив ведучий. — Хто б іще користувався наганом у наш час?

— Той, хто хотів заплямувати репутацію Івана Карповича. Зрозумійте, шановні, він — дуже й дуже непроста людина, але якби він хотів робити щось протизаконне, то робив би це значно акуратніше, а не світився з єдиним у Києві наганом.

— А може, він так само пустився берега? — спитав ведучий.

— Так само? — перепитав я.

— Ну, дехто вважає, що ви відчули безкарність і коїте що хочете, не замислюючись про наслідки.

— Не можу коментувати якісь нісенітниці.

— А чому б не спробувати домовитися зі «Штірліцем»? У нього мати українка! Треба не просто воювати, а перетягувати супротивників на свій бік! — крикнув Чеснаков.

— У співробітників НКВС, а нині кремлядських чудовиськ, немає ані матерів, ані батьків. Так само я ніколи б не вів із ними перемов, бо єдина їх мета — обдурити і знищити.

— Ну, Штірліц не здавався таким уже злодієм… — зітхнув ведучий.

— То артист Тихонов не виглядав, а «штірліц» — плоть від плоті кремляді, підступний мерзотник, який піде на все, аби тільки досягти поставлених цілей. Лише Іван Карпович міг дати раду з ним. І дає.

— Добре, повернемося до вчорашнього дня. Чим ви займалися на пагорбі? — спитав ведучий.

— А хіба пан професор вам не розповів?

— Ми б хотіли почути це від вас.

— Я викликав одне чудовисько.

— Яке саме?

— Назвати я його не можу, це мій козир, який я прибережу для вирішального моменту.

— Ви мусите назвати, — твердо сказав ведучий.

— Не мушу.

— Пане Владюшо, ми — слідча комісія Верховної Ради, яка…

— Я не називатиму чудовиська, поки воно не вступить у бій. Усіх чудовиськ, які вже воюють, я вам назвав. Оприлюднити назву того, кого я викликав учора, не можу, бо це зашкодить боротьбі. Не сприйміть це як неповагу, це просто бажання перемогти заради України.

— Він мусить назвати чудовисько, щоб ми знали, кого він викликав. Пан Владюша — добрий фахівець, у цьому немає сумнівів, але він досить безвідповідальна людина, що звикла не перебирати методами, — як ми побачили на прикладах Ментожера чи Білої вбивці. Викликані ним чудовиська можуть бути вкрай небезпечні для країни, — заявив Чеснаков.

— Жодне з них не становить небезпеки для України, — заперечив я. — Для деяких продажних чиновників — так. Для України — ні.

— Коли щось або хтось переймає на себе функції правоохоронних органів і вбиває без суду та слідства, це небезпека для України, — заявив ведучий.

— Я вже казав і повторю ще, що для України головна небезпека — не чудовиська, принаймні наші, українські, а повністю деградований державний механізм, включно з продажними правоохоронними органами й судовою гілкою влади. Але я б не хотів витрачати час на безплідні дискусії. Я не назву імені чудовиська, яке викликав, бо воно у резерві. Це не обговорюється.

— Ви поводитеся досить нахабно, пане Владюшо. І це може погано для вас закінчитися.

— А чого мені боятися? Якщо нам не дадуть продовжити боротьбу нас знищать. Усіх нас, усю Україну.

— Іноді здається, що ваші апокаліптичні настрої — просто спосіб ухилятися від відповідальності, нагнітати страх і власну значимість.

— Коли побачите чудовисько зблизька, так здаватися не буде, — запевнив я.

— Ви чуєте, він погрожує голові комісії! — закричав Чеснаков.

— Я попереджаю про небезпеку, яка загрожує всім нам!

— Дякую за попередження, продовжуємо. Ще одна невеличка деталь учорашнього дня. Хто були ті люди, що напали на вас?

— Перед тим, як розказати про нападників, я хотів би звернути увагу комісії на обставини нападу. Мене затримав спецпідрозділ МВС, мене відокремили від моїх товаришів, вивезли за місто й викинули на дорозі, якраз там, де чекали нападники. Мене вивезли на смерть, і лише дивовижне втручання Білої вбивці врятувало мене.

— Це неправда. — У справу втрутився генерал Фролков. Я спочатку не помітив його, а він, виявляється, сидів неподалік від моєї будки. — Ми провели внутрішнє розслідування і з’ясували, що зловмисникам вдалося втрутитися в наші канали зв’язку і передати фальшивий наказ про те, щоб громадянина Бар-Кончалабу залишили на дорозі. Про жодне зрадництво не йдеться, це просто шпигунська діяльність наших ворогів.

— Залишаю цей випадок на совісті пана генерала, звісно, якщо та совість є. Сам же я продовжую заявляти, що співробітники МВС виконали наказ ворогів України й вивезли мене на певну смерть.

— Це наклеп! — обурився генерал. — Спроба кинути тінь на все міністерство! Ми знаємо, що пан Бар-Кончалаба не любить нас, як і багато хто зі злочинців…

— Я не злочинець, я репресований режимом Кучми! — обурився я.

— Припиніть дискусію! — наказав ведучий. — Цим випадком ми займатимемося окремо. А поки що я хотів би дізнатися про нападників. Хто ці люди? При них не було жодних документів, та й ідентифікувати їх було досить важко, зважаючи на прострелені голови.

— Це були не люди, а «сєкєлята».

— Хто?

— «Сєкєлята» — похідні від «сєкєля», потужного кримінального монстра, створеного ще в ГУЛагу. Кремлядь уже багато років охоче використовує кримінальників для своїх цілей і не забарилася створити ціле чудовисько, яке живиться прихильністю до злочинного шляху. У всіх країнах, де є організована злочинність злодійського типу, «сєкєль» дуже потужний, бо отримує підтримку з кожної чорної колонії чи СІЗО. Лише Грузія змогла зачистити його на своїй території, проголосивши війну злодіям у законі. На жаль, Україна далі під владою цього чудовиська, яким керує кремлядь.

— Чому ви вирішили, що це були саме вони? — спитав ведучий.

— Їх легко впізнати: жовта шкіра тюремних жителів, татуювання, заточки — головна зброя. Жодних сумнівів, що це були посланці «сєкєля». Щоб знищити його, потрібні зусилля всієї держави. Грузії вдалося знищити кримінального монстра, вдасться і нам, якщо будемо цим займатися.

— Безглуздо починати ще одну війну! — втрутився Чеснаков. — Треба шукати не ворогів, яких нам і так вистачає, а союзників! Чому б не звернутися по допомогу до так званих батярів, відомої української злочинної субкультури, щоб вони допомогли нам налагодити контакт із «сєкєлем»?

— Тільки дурень буде налагоджувати контакт із раковою пухлиною. Розумна ж людина буде лікуватися хіміотерапією чи випромінюванням, видаляти вражені