Наперекір дружбі - Юліанна Бойлук
— Дякую, — кивнула я, так і не отримавши важливої мені підтримки.
Наступного дня довелося після роботи забрати трохи своїх речей і перевезти їх у батьківський дім, чим несказанно потішила маму й тата. Однак, тішилися вони недовго, бо вже зранку вилетіли на Мальдіви, залишивши нас одних. Катя зранку почувалася нормально, тож я вирушила на роботу, дорогою згадуючи всі молитви, які знала. Просила Бога одного — щоб з нею там все було добре і я передала її мамі такою, якою отримала. Ох, небеса, я наче про річ якусь говорю. Проте в моїй уяві сестра була чимось на зразок вази, яку я отримала під розписку з вимогою від власника подбати про неї цей тиждень. Ах...
— Ти там як? Жива? — телефонувала під час обіду, щоб переконатися, що ваза... тьху! Катя почувається ок.
— Та жива-жива! Ти ще гірша за маму, зовсім замучила своєю турботою! — огризалася та.
— Ви на неї гляньте! Вона ще й не задоволена! Поговори мені ще, то зовсім не буду приїздити. Сама там сидітимеш! — сварилася я.
— Та добре-добре! Чого така гаряча? Я вдячна за турботу. Йди вже працювати, не ледарюй, — почулося примирливе.
— Хто б казав! — хмикнула я. — Телефонуй, якщо що!
— Чуєш, Саш? А привези мені мандаринок, коли будеш їхати додому! Багато! Добре? — не давши мені вимкнути слухавку, попросила вона.
— Замов доставлення, тобі привезуть хоч ящик!
— Не хочу доставлення! Хочу, щоб ти сама обрала і привезла.
— А ти в курсі, що я тобі не служниця?
— Ну, будь ласочка! Вагітним не можна відмовляти! — протяжно мовила вона. От же! Експлуататорка! Буде мені з нею морока!
Засміявшись, я вимкнула слухавку і приступила до роботи. В мене тут і без неї є чим зайнятися, але все ж заїду в супермаркет, нехай. Коли їй так принципово, щоб я обрала. Знущається ж ще!
Хвилин через сорок телефон знову забринів мелодією. На екрані заблимало "сеструха". Невгамовна!
Засміявшись, взяла слухавку, вигукуючи туди:
— Та візьму я тобі мандарин, заспокойся!
Але у відповідь почувся голос Михася. Він буквально проридав:
— Тьотю! Тьотю, ти чуєш? Тьотю!
— Що сталося? — стрибнувши на ноги, спитала я, а серце, на мить, зупинилося.
— Мамі погано, тьотю! Зроби щось! — благав він.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно