Українська література » » Молодий місяць - Стефані Маєр

Молодий місяць - Стефані Маєр

---
Читаємо онлайн Молодий місяць - Стефані Маєр
них.

— Захисники?

— Саме так.

— Але я не розумію, що тоді відбувається в лісі? Зниклі безвісти туристи, сліди крові?

Раптом його обличчя набрало серйозного, трохи схвильованого виразу.

— Ми прагнемо виконати своє завдання, Белло. Намагаємося захистити людей, але хтось завжди на крок нас випереджає.

— Захистити їх від чого? Невже там і справді водяться ведмеді?

— Белло, люба, ми захищаємо людей тільки від одного — від наших єдиних ворогів. Ми існуємо тільки тому, що існують вони.

Я дивилася на Джейка кілька секунд, перш ніж до мене дійшов зміст його слів. Тоді кров відлила мені від обличчя, а з губ зівався німий крик.

Він кивнув.

— Я гадав, що ти єдина зі всіх людей зрозумієш, що діється насправді.

— Лоран, — прошепотіла я. — Він досі тут. Джейкоб двічі кліпнув і схилив голову набік.

— Хто такий Лоран?

Я спробувала хоч якось втихомирити хаос у голові, щоб відповісти.

— Ти його знаєш — ти бачив його на галявині. Ти ж був там… — я вимовила ці слова таким допитливим тоном, наче була не впевнена в них. — Ти був там і не дозволив йому вбити мене…

— А, той темночубий кровопивця? — усміхнувся Джейкоб жорстоко. — Он як його звали.

Я здригнулася.

— І про що ти тільки думав? — прошепотіла я. — Він міг тебе вбити! Джейкобе, ти й не усвідомлюєш, які небезпечні…

Мене перебив іще один напад сміху.

— Белло, один-єдиний вампір не проблема для зграї таких, як ми, велетнів. Це було так легко, я б сказав, навіть смішно!

— Що було легко?

— Вбити вурдалака, який хотів убити тебе. Хоча я й не вважаю це вбивством, — додав він швидко. — Вампіри не люди, вони вже мертві.

Я насилу поворухнула губами.

— Ти… вбив… Лорана? Джейк кивнув.

— Ну, спільними зусиллями, — уточнив він.

— Лоран мертвий? — прошепотіла я. Вираз його обличчя змінився.

— Тебе ж це не засмутило, правда? Він збирався вбити тебе — він вийшов на полювання, Белло, ми переконалися в цьому, перш ніж атакувати. Ти ж знаєш, правда?

— Я знаю. Ні, я зовсім не засмутилася — я… — мені закортіло сісти. Я зробила кілька кроків назад, поки не вперлася в колоду, й опустилася на неї. — Лоран мертвий. Він більше не прийде по мене.

— Ти бува не збожеволіла? Він же не був твоїм другом абощо, правда?

— Моїм другом? — я витріщилася на Джейка, зовсім спантеличена й німа від щастя. На моїх очах виступили сльози, і я почала бубоніти: — Ні, Джейку. Це таке… таке полегшення. Я гадала, він повернеться по мене — я чекала його щоночі, благаючи Бога, щоб він покінчив зі мною й не заподіяв шкоди Чарлі. Я була така налякана, Джейкобе… Але як? Він же ж був вурдалаком! Як ти міг його вбити? Він був такий сильний, такий несхитний, мов мармур…

Він сів поруч і, намагаючись заспокоїти мене, пригорнув мене за плечі своєю великою рукою.

— Ми створені для цього, Білко. Ми також дужі. Якби ж ти сказала мені, що боїшся! Не варто було…

— Тебе не було поруч, — пробурмотіла я розгублено.

— І то правда.

— Зажди, Джейку! Я думала, що ти все знаєш. Минулої ночі ти сказав, що залишатись у моїй кімнаті небезпечно. Я гадала, ти знаєш, що по мене може прийти вампір. Хіба ти не це мав на увазі?

Якусь мить він вагався, а тоді швидко схилив голову.

— Ні, я не це мав на увазі.

— Тоді чому ти подумав, що тобі буде не зовсім безпечно залишатися в моїй кімнаті?

Він подивився на мене винуватими очима.

— Я не казав, що це небезпечно для мене. Я думав про тебе.

— Що ти маєш на увазі? Він опустив очі й копнув камінчик.

— Є ще одна причина, з якої я не повинен перебувати біля тебе, Белло. Перш за все, я не мав розповідати тобі про нашу таємницю. А ще це небезпечно для тебе. Адже якщо я сильно засмучусь… або розізлюсь… то можу тебе поранити.

Я ретельно все обміркувала.

— Коли ти дратувався раніше… коли я кричала на тебе… і тебе трусило?…

— Так, — він схилив голову ще нижче. — Це було дуже нерозумно з мого боку. Треба краще тримати себе в руках. Присягаюся, я не збирався скаженіти, байдуже, що б ти мені сказала. Але… Я так засмутився, коли подумав, що втратив тебе… що ти не можеш змиритися з тим, хто я є…

— А що сталося б… якби ти оскаженів? — прошепотіла я.

— Я б перевернувся на вовка, — прошепотів він у відповідь.

— І тобі не потрібен повний місяць? Джейк закотив очі.

— Голлівудська версія не зовсім вірна, — зітхнув він і знову став серйозним. — Тобі більше не треба так боятися, Білко. Ми про все подбаємо. Ми наглянемо за Чарлі та рештою мисливців — ми не дозволимо, щоб із ними щось сталося. Довірся мені.

Одна фраза була ключова й очевидна, я повинна була звернути на неї увагу раніше, але мене так захопила думка про те, що Джейкоб та його друзі билися з Лораном — я й не помітила, що Джейкоб говорить у майбутньому часі.

Ми про все подбаємо.

Отже, ще не все скінчено.

— Лоран мертвий, — мовила я, важко дихаючи, всередині все похололо від жаху.

— Белло? — запитав Джейкоб тривожно, торкнувшись рукою моєї блідої щоки.

— Якщо Лоран помер… тиждень тому… то виходить, що тепер людей убиває хтось інший.

Джейкоб кивнув; він міцно зціпив зуби й мовив:

— Їх було двоє. Спочатку ми думали, що його подружка також з нами битиметься — якщо вірити легендам, то зазвичай вурдалаки б’ються до останнього, якщо вбити їхню другу половинку, — але вона просто від нас тікає, а потім знову повертається. Якби ми зрозуміли, чого їй треба, то було б набагато простіше її здолати. Але її вчинки позбавлені будь-якого сенсу. Вона кружляє навколо, наче перевіряє наші позиції і щось шукає — але що? Що вона збирається робити? Сем вважає, що вона намагається розділити нас, тоді у неї більше шансів…

Його голос долинав до мене здалеку, немов із довгого тунелю; я більше не розрізняла окремих слів. На моєму чолі виступили великі краплі поту, а у шлунку закрутило, наче я знову захворіла на шлунковий грип. Я почувалася геть так само, як тоді, коли хворіла на грип.

Я швидко відвернулася від Джейка й перехилилася через колоду. Мене скрутило від несподіваного нападу, страшенно хотілося виблювати; в животі зовсім порожній шлунок стиснувся в клубок.

Вікторія тут. Вона шукає мене. Вона вбиває незнайомців у лісі. Там, де зараз Чарлі… Голова йшла обертом.

Відгуки про книгу Молодий місяць - Стефані Маєр (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: