Аліса в країні кохання, або як я закохалась у викладача - Верона Крус

І я не вважала, що перегнула. Людям треба показувати, що світ не схожий на казку, навіть якщо ти прекрасна принцеса.

— Що це було? — коли я змивала макіяж, у кімнату зайшов Макс.

— Благодійний майстер клас, який вона не оцінила, — байдуже відповіла, на мить зустрічаючись поглядом з його відображенням у дзеркалі. — Шкода, я старалась.

— І навіщо? — незрозуміло-скептично запитав хлопець. Я з гучно поставила баночку на скляну полицю.

— Благодійність, я ж сказала.

— Але ти її емоційно вбила, — Максим жестом вказав у напрямку майданчика, — її хлопці чаєм відпоюють.

— Я не винна, що вона безпорадна маленька дівчинка, — знизивши плечима, я неохоче повернувшись до нього.

— Що сталося, Алісо? — насупившись, спитав Макс, притулившись до стіни.

— Нічого, — відмахнулась, — просто деякі проблеми у… та скрізь проблеми.

— Розкажи мені, я допоможу.

Цікавий він, і красивий. От знову насупився і з’явилась складка на лобі, він робить так завжди, якщо його щось не влаштовує. Макс, якби ти знав, що відбувається у мене всередині, то неодмінно все розклав мені по полицях, але я маю справитись сама. Я лише сумно посміхнулася, згадуючи скандали вдома. Останнім часом, мати не на жарт розійшлась зі своїми порадами.

Нас перервав телефонний дзвінок.

— Алісія, поясни мені, якого біса я дізнаюся, що ти не ходиш на заняття з французької.

— І я теж дуже рада тебе чути, мамо. Як у мене справи? Чудово.

— Припини падати на дуру. Ти знаєш, скільки грошей я вкладаю у твою освіту? Найкращий університет, найдорожчі заняття у столиці, а ти викидаєш ці гроші і, що найстрашніше, можливості. Ти ж хотіла працювати у Парижі.

— Мамо, я ніколи не хотіла там працювати, — відрізала я. — Це ти хотіла. Я взагалі, можливо, мрію бути шкільним психологом.

— Ти хотіла сказати, бідною і майже безробітною? — зло кинула мати.

— О господи, мамо, — я втомлено зітхаю, — ця розмова ні до чого не приведе.

— Це ще не все, — я напружилася. — Я знаю, що в тебе з'явився хлопець.