Аліса в країні кохання, або як я закохалась у викладача - Верона Крус

— Знаєш що, люба, у моменти, як ти висловилася, творчості, — Макс пирхнув, — я не надто замислююся про твою роботу.

— А треба було б, — вагомо відзначила дівчина.

У цей момент у кімнату зайшла руда дівчина. Я хмикнула, оцінюючи її з голови до ніг. Красива. Навіть надто для моделі. Хоча, у мене злегка дивний смак.

— Тобі не казали, що недобре запізнюватися на зйомки, дитино? — їдко розтягуючи слова, промовила я. Дівчина зіщулилася, ніби відчувши холод мого погляду. Макс співчутливо глянув на неї, заспокійливо погладив мене по шиї.

— Свят зачекався, я розмовляв з ним, перш ніж прийти до вас, — шепнув мені на вухо хлопець, торкнувшись долонею накрученого волосся.

— Хіме, я не те щоб кваплю, але думаю, ця, — показала пальцем на дівчину, —  потрібна для зйомки, — обернувшись через плече, кинула я, прямуючи до дверей.

— Ця? — скептично зігнувши брову, перепитала дівчина.

— Дай мені десять хвилин. На відміну від тебе, із нею незапланованих проблем не буде, — хмикнула подруга. — Давай, сідай вже, що ти стала, як не рідна? Ти і так запізнилась.

Ми з Максом вийшли з гримерної, і як тільки зачинилися двері, хлопець нестримно засміявся, за що заробив глузливий погляд з мого боку.

— Що це було, Лисичко, за що ти так жорстоко з дівчинкою?

— Я буду не я, якщо вона не поїде звідси з нервовим зривом, — гордо промовила я.

— Так, світло вимкнути, сьогодні граємо на контрастах. Аліса, більше агресії та експресивності, твої цятки сумнівного походження використовуємо як перевагу. Де друга модель? — Свят стрільнув очима у бік гримерки і взявся налаштовувати фотоапарат.

— Максе, забезпеч музичний супровід, дуже прошу. Бажано більше агресії, – я скопіювала інтонації майстра з фотографії.

— Я думаю, мені потрібен стілець. В ідеалі, два, але не обов'язково, — Ден кивнув і вийшов зі студії, прямуючи до вітальні. Він повернувся за кілька хвилин разом із Сакурою.

— Княгиня знову позує, — сьогодні вона була в образі молодого аристократа позаминулого століття: сорочка з мереживними манжетами розстебнута на два гудзики, зав'язки бовтаються, знизу чорні штани, що облягають, і класичні чоловічі туфлі. Завжди кучеряве рожеве волосся було випрямлене і зібране в тугий хвіст на потилиці.

— Шикарно виглядаєш, люба.

— Чого не скажу про тебе — Сакура окинула мене недовірливим поглядом, - ти на панель? — Я засміялася.

— У нас сьогодні еротика і легкий БДСМ, — пояснила я, прогладжуючи шкіру плаща, — тільки друга модель про це не здогадується, — театральним шепотом промовила я.

Руда нарешті зайняла своє місце на стільці, який поставили для неї. Вигляд, м’яко кажучи у дівчини був вкрай розгублений.

— Чому вона виглядає так, ніби це її перша зйомка?.. — у порожнечу звернулася я, але дівчина мене, схоже, почула і знітилася.

— Ну, цю зйомку вона запам'ятає надовго, — я подумки чмихнула і хижо посміхнулася.

На фоні звук гітари. Скоріш за все, Ден зрозумів мої слова про музику. Вони з Максом були зовсім не схожі, але обидва мали неймовірну чарівну ауру.

Ми з ним взагаоі швидко зійшлися: пара підколів на адресу Макса, і він дивився на мене захопленими очима і посміхався. Він був добрим, з добрим почуттям гумору і найголовніше чесним, особливо зі мною.

І зараз я дивилася на хлопців та тепло посміхалася. Вони по черзі піднімали очі на мене, і слова пісень збивалися через посмішки у відповідь.

— Лисице, прокинься, — долинув до мене голос фотографа.

— Пробач, я відволіклася, —потерла перенісся, намагаючись сфокусувати зір.

— Знаю я, на що ти дивилася.

— Можу собі дозволити, — пирхнула я.

Я підійшла до рудої, що сиділа на стільці та не піднімала на мене погляд, і роздратовано проклинаючи все на світі, я грубо взяла її за підборіддя, повертаючи лялькове обличчя до себе. О, вона мене злила.

— Свят, прокинься, — повторила його ж слова.

Злегка нахиливши спинку стільця, я нависла над переляканою дівчиною, змушуючи ту хапатися за сидіння, щоб не впасти.

Я запустила руку в її хвилясте вогняне волосся і, трохи потягнувши, наблизилася до її обличчя. Часте дихання, очі бігають з одного кутка і інший, а ще я чула, як гулко б’ється її серце. Смішно, я її лякаю. Ми майже торкнулися губами її губ, злегка прикривши очі. Краєм ока я помітила, як вона обм'якла і з жахом подивилася на мене. Лякливий зайчик, ще трохи і вона втратить свідомість.

— Що з нею сьогодні? Лисиця рве і метає, — я почула шепіт Сакури, звернений до хлопців.

— Я не знаю, — розгублено відповів Макс, — але дізнаюсь.

У мене нічого не сталося. Мені просто хотілося розірвати цю ляльку на шматочки. Через що я різко відтягла її голову в бік за руде волосся.

— На сьогодні все, — кинула цю фразу слідом за плащем, залишеним на майданчику, і в нижній білизні та босоніж вирушила до гримерки.

— Вона зазвичай так не поводиться, — заспокоюючи, говорив Свят модельці. Ось зі мною ніхто не няньчився, самій доводилося викручуватись! Як і завжди, власне.