Я не вірю у казки - Лада Астра

– Здається хтось закохався, – прощебетала Рита підсідаючи до мене. – Між вами така хімія відчувається, що я вже й не знала чи легенди слухати, чи за вами підглядати.

– Пити тобі менше треба, – відповіла подрузі яка вже мала не дуже тверезий вигляд. 

Як вияснилося потім, вона від глінтвейну перейшла на домашнє, молоде червоне вино. 

Дуже підступний то напій. П'ється як компот, а п'янієш від нього гірше ніж від чогось міцнішого. От і Риту мою так розвезло, що я ледве дотягла її до номера і вклала спати. Тільки тоді помітила маленький букетик підсніжників на столі та записку під ним:

“ Під холодним снігом завжди ховаються ніжні квіточки” 

Чому я стояла і посміхалася як остання дурепа навіть не питайте. Сама того не розумію.