Пристрасть спотворює все - Юлія Міхаліна
Одинцова багато віддала, щоб не мати особливого становища. Раз вирватися з пекла нереально, краще було б залишатися непомітною дівчинкою, як усі, не потрапляючи на хтивих безумців, як було з нею вперше.
Маргарита ще зберігала у свідомості кожну мить, проведену в цьому кошмарі. Усе — від початку й до кінця. Хоча, до кінця ще далеко. Як би не жадала забутися, у пам’яті, як на зло, викарбовувалися найбільш неприємні епізоди існування тут. Пам’ятала, як ледь відкрила очі наступного ранку після жорстокого «посвячення» з невідомим. Фізично відчувала, як болів кожен м’яз, кожна кісточка. Як не могла підняти руки, щоб узяти склянку з водою. Є досить точний опис тодішнього стану Рити — немов проїхалися катком, тоді повноцінно пізнала, що це значить.
Дівчина відходила, здається, тижнів зо два, перш ніж змогла встати з ліжка. Перші дні Белла регулярно навідувалася, годуючи знеболювальними і натираючи мазями. Маргарита тоді не бачила свій зовнішній вигляд, але з виразу обличчя «мамки», передбачала, що далека від нормальності. Уже потім блондинка розповідала, що навмисно не дозволяла підійматися і ховала дзеркала, бо видовище було не для людей зі слабкими нервами. Суцільні синці та садна.
Белла зізналася, що того клієнта за розпускання рук і так зване псування товару добре оштрафували. Елітний клуб, повії за гроші це одне, а розваги, на кшталт садо-мазо йшли за окремим тарифом та обслуговували подібних любителів інші, більш досвідчені, дівчата.
Риті від цього було мало пуття. Єдине, чому нескінченно раділа, що той звір більше не з’являвся в Інанні через конфлікт із Сизим на тлі нестриманості й неприпустимої вільності. Як не крути, а за всієї цинічності та жорсткості Батя терпіти не міг, коли не корилися створеним ним законам. Та ситуація в його розумінні була надзвичайною подією. Він дорожив своїм квітником із дівчат, як справжній цінитель, і намагався тримати на відстані мерзенних шкідників.
Перший раз став для Одинцової справжнім розчаруванням та змінив назавжди. Вона зрозуміла — чинити опір безглуздо. Не одразу, правда… Спочатку, набравшись сил та користуючись послабленим контролем над своєю персоною, зважилася на втечу. Втеча — голосно сказано, добігла не далі садових воріт. Потім частенько дивувалася, як вдалося прослизнути повз пульт охорони, та шкода, що недалеко. На вулиці її перехопив Сергій, що вчасно зреагував. Можливо, саме його прихильність і терпимість допомогла уникнути покарання. Варто було дякувати хлопцеві, що повернув її в кімнату, а на розпитування Белли відмахнувся, переконуючи, що лишень допоміг Риті подихати свіжим повітрям. Навряд чи «мамка» повірила, але задоволена відповіддю допитуватися і доповідати вище не стала.
На тому сили на опір вичерпалися, дівчина терпляче зносила все, що випадало на її долю. Іноді, за очі, Одинцову називали козирною улюбленицею Баті. Щоправда, не розуміла, у чому причина. Із Сизим бачилася віч-на-віч всього-то три рази. Коли потрапила в бордель, коли відвідав її на наступний день після побиття і оговтавшись, коли Микола Степанович пообіцяв, що подібного не повториться.
Що ж варто віддати належне, він дотримав слова. Більше подібних НП не траплялося. До Рити відправляли виключно адекватних клієнтів, із цілком стандартним набором бажань. З ними навчилася відсторонюватися, слідуючи пораді «мамки». Відключала емоції та думки, дозволяючи робити з тілом усе, що заманеться.
Озираючись назад, у свої двадцять років Маргарита відчувала себе на всі п’ятдесят. Кожен прожитий рік за десятиліття. Невже, заслужила подібне життя і цей жах ніколи не закінчиться?..
— Грето, тримай це, — вириваючи з роздумів Белла кинула в дівчину світло-бежеве плаття по фігурі.
Піймавши річ на льоту Рита встала зі стільця, без зайвих слів і сорому скинула халат на підлогу й натягнула сукню. Про який сором може йти мова? Белла в Інанні побачила такого, що багатьом не снилося, а сама Одинцова за ці роки дуже звикла до подібних ритуалів і ставилася, як до належного.
— Так, саме воно, — перш ніж Маргарита встигла оцінити наряд схвально вигукнула «мамка».
— Гарне, — відчужено погодилася Одинцова.
Наряд дійсно був хорошим. Світло-бежевий ліф без бретелей плавно перетікав до шоколадного кольору на спідниці. Нічого зайвого, простенько, зі смаком і на диво не настільки зухвало, як варто було очікувати. Плаття дуже пасувало Риті під колір очей і волосся, підкреслюючи кожен вигин молодого тіла. Але якщо раніше й дивували всілякі новинки модної промисловості, тепер, коли переміряла безліч суконь, стало плювати. Яка різниця, у що буде одягнена в той чи інший вечір? Іноді Маргариті здавалося, натягни вона мішок, ніхто не помітить різниці. Голодним чоловікам плювати, хто та в що вбраний. Однаково б здирали, як непотрібну обкладинку із солодкої цукерки. Від власного порівняння Одинцова скривилася.
— Ти чого? — здивовано піднявши брову уточнила Белла. — Не подобається, чи що?
— Ні, подобається. З чого взяла?
— Аж надто вигляд пригнічений, — недовірливо хмикнула «мамка», обійшла Риту, прискіпливо оцінюючи образ.
— Вигляд, як вигляд, — Маргарита краєм ока простежила за діями блондинки.
— Не бійся, подруго. Викупить тебе сьогодні якийсь красень-мільйонер на час, наприклад, без терміну давності, — вхопивши Одинцову за плечі весело припустила Белла. — Уяви які перспективи! Я не пам’ятаю, розповідала чи ні, що одного разу мене відразу на рік до одного клієнта приставили і все — ніяких проблем. Погодься, під одного підлаштовуватися простіше, відчуваєш себе не повією, яку сьогодні одному, завтра іншому, і плювати на твої почуття, а вже якось по-людськи. Немов постійного коханця завела.
