Пристрасть спотворює все - Юлія Міхаліна

— Белло, мені однаково, — важко зітхнувши зізналася Одинцова.

Вона не бачила різниці. Хотілося скоріше покінчити з неприємним вечором і все. Ймовірно, цей факт настільки відверто читався на обличчі, що миттю посерйознішавши Белла запропонувала:

— До речі, я б зачіску підкреслила, — кинулася до столика в пошуках необхідної речі. Витягнувши з полиці діадему запхнула у волосся Рити, поправляючи високий шиньйон, — Так краще. Необхідна родзинка. Щоб не просто красиво, а по-королівськи та із шиком.

Дозволивши зробити із собою нехитрі маніпуляції Маргарита прискіпливо оглянула дзеркальне відображення. У цілому «мамка» права. Не знай дівчина, до чого її готують, можливо, посміхнулася побаченому. У такому вигляді не гріх і на офіційний банкет, а не лише на безглуздий бордельний торг.

— Гаразд, Ритусе, я побіжу перевірю, як інші, — згрібаючи речі в оберемок, — а ти не кажи дурниць, готуйся, потрібно постати в кращому світлі. Часу обмаль.

Белла права — обмаль, але для Одинцової години очікування здалися цілою вічністю. Спочатку всі чекали, поки зберуться гості. Потім, поки настане час «ікс», чоловіки досить розігріються, щоб зустріти головний сюрприз вечора. Після показ. Кожній дівчині доводилося виходити до розпаленілого натовпу, крутити сідницями, сяючи щастям і радістю.

Риту доля показу не минула, проте за чергою була останньою. Кілька хвилин загальної ганьби, ось так назвала миті, коли ледве тримаючись йшла колом, ловлячи на собі безліч сальних поглядів. Вона не вдивлялася в обличчя. Навіщо? Відшукати сьогоднішнього потенційного клієнта? Часом краще його зовсім не знати. Побачити, наскільки подобається чоловікам? Маргарита це чудово знала і, відверто, сита цим по горло.

— Грето! — тільки-но дівчина встигла сховатися за імпровізованими кулісами покликав Сизий власною персоною.

Побачити Батю в цей відповідальний момент, з того боку екрана, для Рити стало одним із перших потрясінь вечора. Насупившись пройшла слідом за задоволеним чоловіком.

— Ти сьогодні шикарна, — зупинившись віддалік, щоб нікому не заважати, Сизий зробив короткий ковток шампанського з келиха, що тримав у руках.

— Дякую, — видихнула Маргарита, озираючись до сцени.

Туди вже вийшов невідомий чоловік, вітаючи гостей. Очевидно, саме він гарячими слідами проведе аукціон.

— Знаєш, Рито, — нахилившись до Одинцової пошепки зізнався Батя, — я щасливий, що в моєму саду ароматних троянд росте така прекрасна, дика, неприборкана маргаритка. Більш того, на мою думку, ти тут найкраща.

— Белла сказала, я буду головним лотом, — поки Сизов підбирав слова холодно доповіла дівчина.

— Добре, — схвально кивнувши Микола Степанович зробив ще один короткий ковток алкоголю. — Зізнаюся, деякі гості цікавилися саме тобою, чи підеш ти з молотка. Відчуваю, боротьба планується неабияка. Я збираюся оцінити тебе дуже високо. Вибачай, але сьогодні не подивлюсь, хто виявиться тим клієнтом, готовим заплатити кругленьку суму.

— Ваше право.

Нахмуривши брови Маргарита тоді ще не розуміла, про що мова. Не встигла зрозуміти. Тому як, не чекаючи відповіді, Сизий, різко змінюючи тему, похвалив:

— Ти виглядаєш, як сама королева, гідна найвищих правителів. Я тут подумав, сьогодні буде краще представити тебе, саме так. Грета — занадто ніжно й невинно. Ти давно переросла маленьку наївну дівчинку. Адже так? Не станеш творити дурниць?

— Не стану, — насторожено поглядаючи, як одна з дівчат вийшла на сцену.

— Ось і розумниця, — по-батьківськи поплескав по плечу Батя і поспішно прослизнув у зал до гостей.

Розумниця. Маргарита погодилася аж ніяк не через це. Навіть не через острах протистояти Сизову. Вона давно зрозуміла — бунтувати безглуздо, її думки ніхто не спитає, поставлять перед фактом і все. Тут особиста справа кожного: погоджуватися і йти наміченим курсом, або включати опір, який навряд чи обернеться чимось гідним. Одинцова встигла вивчити одне просте правило Інанни — чим більше йдеш проти господаря, тим швидше тебе зламають. А ламатися не хотіла. Іноді доводилося прогинатися. За це себе особливо ненавиділа, хоч і намагалася тримати емоції під контролем.

Обхопивши себе за плечі Маргарита підійшла до сцени, спостерігаючи з-за лаштунків за торгами. Дівчатка змінювалися одна одною. Аукціоніст добре поставленим голосом раз у раз підвищував ставки. З кожним новим лотом розцінки росли, а вигуки із залу чулися частіше й частіше. Гості розпалені, атмосфера загострена вкрай. Однозначно мало хто хотів йти ні із чим.

Й ось молоточок ведучого стукнув ще раз, сповіщаючи, що продана передостання дівчина. На кону залишалася лише Маргарита. Головний лот. Живий товар. Одинцова звикла до подібної ролі, та сьогодні все переходило допустимі рамки. Одна справа бути продажною в тиші ночі для одного, зовсім інша — бачити, як за тебе змагаються десятки божевільних.

— Панове, наш аукціон підходить до кінця! — офіційно оголосив чоловік зі сцени, а серед натовпу пронісся приглушений гул обурення. Витримавши театральну паузу він продовжив: — Але не варто впадати у відчай. Наостанок ми приготували для вас ще один сюрприз. Лот — гідний найкращих. Упевнений, кожен потай бажає опинитися володарем прекрасної спокусниці, яка вийде на сцену. Подивімось на неї та переконаємося в істинності моїх слів. Отже, зустрічайте! — повертаючись до Рити, аукціоніст, підбадьорюючи сплесками в долоні, представив: — Єдина й неповторна у квітнику нашого шановного Миколи Степановича, пахуча маргаритка. Розкішна, дика й неприборкана. Ніжна і трепетна. Королева.