(не) Вірний, або Ти моя, крихітко! - Аня Стар

Вона акуратно повісила кофту на витончений підлокітник білого стільця, перш ніж швидко сіла на своє місце. Хотілося закрити себе руками, щоб ніхто не встиг побачити її в такому відвертому вигляді. Благо тканина сукні була щільною і давала змогу приховати подробиці її форм, але ось соски...

Хлої повільно видихнула, коли В'ячеслав сів навпроти неї. Він узяв у руки красиво оформлене меню.

—  Ти голодна? — він не дивився на неї, вирішивши пильніше вивчити список різноманітних страв.

—  Ні, спасибі, але я не відмовилася б від десерту... — Хлої ледь посміхнулася, прибираючи за вухо світле пасмо волосся. У неї вийшло зібрати локони в зачіску "мушля", яка дуже їй личила, а яскрава помада надавала більше об'єму виразним губам.

У цей момент їхні очі несподівано зустрілися.

Слава подивився на неї таким пильним, вивчаючим поглядом, що їй знову стало ніяково. Зелені очі хлопця плавно опустилися на рівень її грудей.

"Я б теж і просто зараз..." — він трохи послабив вузол своєї краватки, відчуваючи незручну напругу в усьому тілі.

— Це... сукня. — Чужим голосом промовив Слава. — Тобі дуже личить, — він зробив кілька великих ковтків води і насторожився. Однією з дивовижних рис його сімейства було своєчасне відчуття якоїсь небезпеки. Його батькові кілька разів вдавалося за допомогою подібного "дару" уникнути замахів. Бандитизм і корупція в його рідній країні ще процвітали, на жаль, проте люди діяли вже не настільки відкрито, як раніше. Молодий чоловік відчував сигнали свого тіла, а шкіру на потилиці немов обпекло.
Хтось стежив за ним, причому від самого моменту приходу сюди. В'ячеслав вирішив не обертатися, припускаючи, що це міг бути хтось із компаньйонів батька, а може...

 "Потрібно бути напоготові!"

— Вибач, що відволікаю, але я вже зробила замовлення. — Гарненьке личко блондинки насупилося, коли їй довелося звернутися до нього гучнішим голосом.

Виявляється Хлої вже кілька разів запитувала хлопця, але він дуже сильно задумався про щось. Їй це не сподобалося і вона відчула ще більшу незручність. До них підійшов офіціант і спокійно очікував, коли Ісаєв зробить своє замовлення.

Слава витончено промовив складну назву французькою, а потім знову подивився на дівчину.

— Вибач, я маю звичку занадто глибоко занурюватися у свої... чертоги. — Він послав їй м'яку посмішку, при цьому старанно відводячи погляд убік, коли він невблаганно опускався знову до її грудей.

З того, що він вимовив, останні два слова дівчина пропустила повз вуха, часто заплескавши віями.

"Має звичку...занадто глибоко занурюватися..." — міс Ґрінн неусвідомлено облизнула сухі губи, а потім вкрилася дуже сильним рум'янцем, що доходив до зони декольте.

"Твою матір! Про що я взагалі думаю?! — вона розлютилася на себе і свої збочені думки.

—  Вибач, але мені... — Хлої піднялася, забираючи маленький клатч під колір сукні... — Мені треба... припудрити ніс, — вона поспіхом пішла, навіть не запитавши, точне місцезнаходження вбиральні.

Слава проводжав її поглядом, долаючи бажання піти слідом і зайнятися чимось недозволено порочним і кричущим.

"Спокій... тільки спокій."

Молодий чоловік злегка завмер усім тілом, коли несподівано відчув дотик жіночих пальців до свого плеча.

— Здрастуй, В'ячеславе, — розтягуючи голосні в його імені, вимовила жінка, яку він узагалі не очікував сьогодні тут зустріти.

— Елізабет... — усмішка зійшла з його обличчя, а зелені очі затуманилися серпанком крижаної бурі, —  Ось уже точно, сюрприз, - він недбало махнув рукою на третій стілець, запрошуючи непрохану гостю за стіл, — Якими долями?

— Не ти один віддаєш перевагу... делікатесам Франції, — Елізабет галантно присіла, водночас уміло демонструючи красиве декольте своєї яскраво-смарагдової сукні.

Будь-який чоловік, що сидить у залі, давно відзначив яскравість цієї жінки, її манірність і неприховану чуттєвість. Ось тільки за фасадом облизаної лоском особи, ховалася справжня мисливиця за тугими гаманцями панів.

Ісаєв був у курсі скандально розірваних заручин Редді Фейта з Елізабет Сноу. Тоді вони були занадто молоді й Фейт по-справжньому закохався, бажаючи пов'язати назавжди своє життя з нею. Вона була трохи старша за нього, роки на два і вже тоді знала, які перспективи відкривають її зовнішні дані. Місце покинутого нареченого тоді зайняв власник контрольного пакета акцій однієї з провідних компаній з будівництва шикарної мережі готелів де люкс по всьому світу, з яким ця пташка полетіла на острови Бора-Бора. Прямо в урочистий день заручин, залишивши його другові скупу записку з тонкою обручкою. Якщо вірити останнім чуткам, то нечувано багатий француз вирізнявся не тільки суттєвою різницею у віці зі своєю новою пасією, а й дивовижною мінливістю. Швидше за все він встиг втомитися від своєї коханки за майже п'ять років їхньої інтрижки.

"Ось тільки відрізнити діамант від пустушки цей багач досі не в змозі."