Підкорена босом - Аманда Рід

ПОПЕРЕДЖАЮ!!! Ця книга не несе ніякого емоційного навантаження (крім еротичного ☺️). Це легкий дуже еротичний роман для крутого настрою. Книга залишиться у безплатному доступі. Якщо вам подобається мій стиль, прошу підписатися ♥️.

***

— Знімай трусики, Лізок! — вухо обпалює гаряче дихання, а по шкірі розсипається колюча луна хрипкого голосу. — Ось тобі мій наступний наказ. Ти ж не думала, що я зможу забути про таке?

Я дивлюся на боса з широко розплющеними очима, а йому хоч би що. Злегка схиливши голову на бік, він виглядає незворушним, ніби вказує, що поправити в щомісячному звіті, не про інтимне говорить…

— На мені немає трусиків ... — брешу та червонію. Добре, що в моїй комірчині вимкнено основне освітлення.

Звичайно ж на мені є трусики, які стали неймовірно мокрими, хоч прямо зараз викручуй. Просто незрозуміло звідки в мене знайшлася крапля безсоромності й мені теж захотілося поводитися трохи зухвало.

Я шкодую про свої слова тієї ж миті. Величезна долоня Андрія Ігоровича опускається на щільно обтягнуту сідницю та, ясна річ, нічого зайвого не чоловік відчуває, бо для такої спідниці потрібна правильна білизна.

— І чому я тебе раніше не помічав? Га, Лізок? Ти ж справжня знахідка! — його очі чорніють і заповнюються хтивістю, а в мене підкошуються ноги.

Ретроградний Меркурій зіткнувся з Місяцем, з планетою, яка відповідає за розум та логіку? Тому що все що зараз відбувається в моїй комірчині незбагненно розуму і йде проти логіки.

Сьогодні явно найнезвичайніший день. Всі мої брудні думки вмить вирішили здійснитися. Може, у боса якісь проблеми? Адже він явно зірвався з ланцюга.

— Ну все! Досить тут стояти! — Андрій Ігорович стискає мою сідницю ще раз. — Ідемо на стоянку. Мій дорогий телефон жадає розплати за скоєну жорстокість проти нього.

Бос переплітає наші пальці й тягне мене геть із комірчини. Я тільки й встигаю схопити свою сумку з речами.

— Андрію Ігоровичу, вам не здається, що подібна поведінка вкрай не прийнятна… Існує ж субординація. Підкорення звучить якось по-варварськи, — дзвінкий стукіт каблуків поєднується з моїм тоненьким голосочком і таке обурення зовсім не сприймається босом.

Чоловік штовхає мене в ліфт і за нами зачиняються дверцята.

— Робочий день добіг кінця, Лізок! — смикає бровою і заганяє мене в дзеркальний кут ліфта. — Кредит, звичайно, це добре, але набагато приємніше вбирати твої живі емоції. Я випадково виявив, що твоя поведінка як батарея для мене.

Підходить до мене дуже близько та притискає всім тілом до дзеркальної стінки. А потім його долоня плескає по кнопці «стоп».

— Андрію Ігоровичу…

— Чш-ш… — прикладає великий палець до моїх відкритих губ. — Лізок, у мене був сьогодні такий бісячий день. Та ще й ти… телефон розбила.

— Я… — хапаю ротом повітря, але розмовляти з чужим пальцем біля рота не дуже виходить.

Мене обволікає жаром чоловічого тіла і я починаю плавитися він вибухонебезпечних відчуттів. Тьмяне підсвічування, сексуальний бос про яке я потай мрію вечорами та його пальці на моїх губах…

Як від такого не збожеволіти?

— Тебе ніхто за язик не тягнув… — шепоче мені на вушко.

Кожне слово розповзається мурашками по шкірі й збуджує, закручує тугий вузол унизу живота. Я вся палаю. Хочу більше і разом з цим мені дуже соромно.

— Повне підкорення це твоя пропозиція, — продовжує бос шепотіти мені, — А я завжди буквально сприймаю слова…

Ніжно прикушує моє вушко і більше не в змозі горіти в абсолютному мовчанні, я видаю стогін.

— Вибачте… — верещу слідом.

— Ти за кожен оргазм перепрошуватимеш? Це щось новеньке! — хмикає мій бос.

Оргазм? Мені не почулося?

— А зараз не сіпайся, Лізок! Я хочу особисто переконатися чи не збрехала ти про трусики? Пробач, не можу дотерпіти до стоянки.

Крижані губи мого боса жадібно всмоктуються в мої і я мало не втрачаю свідомість від передозування емоцій. Такий потужний сплеск точно схожий з оргазмом. Хоча звідки мені знати, що відчувають під час оргазму? Але те, що коїться зараз — схоже на справжнє божевілля.

Навіть у найсміливіших фантазіях, я собі такого придумати не могла. Бос хоче перевірити чи одягнені на мені трусики?

А якби я не принесла сьогодні звіт?

— Яка слухняна дівчинка, — гарчить мій бос згрібаючи вузьку спідницю в гармошку. — А ні, — його очі спалахують чорним пожираючим вогнем, коли бос намацує мої зрадницьки мокрі трусики. — Виявляється, ти в нас маленька брехуха, Лізок! Розвела мене як ідіота.

У голосі боса не відчувається обурення. Навпаки, він дуже задоволений.

— Ось тобі моя кара...

Мої тоненькі трусики з тріском рвуться і переміщаються до кишені чоловічого піджака. Слідом, вологої збудженої плоті ніжно торкаються крижані пальці, а мій рот знову закривається владним поцілунком.

Зажмурююсь і вигинаюсь на зустріч. Зараз стає начхати на весь світ, мій розумний мозок провалюється в нірвану і я разом з ним.

— Розстав ноги ширше, — хрипкий наказ осідає на моїх губах. — Так, вигинайся як кішечка… Мені подобається.

Хапаюся за кам'яний плечі, поки бос вганяє в мене свої розпусні пальці, та горю від сорому та збудження. Дуже дивні відчуття.

Не уявляю, як я зможу завтра з'явитися на роботі.

— Тихіше, не кінчай Лізок, — звучить знущально. — Залиш трохи для мене. Пошкодуй свого боса! Блядь…

Його губи говорять про одне, а порочні пальці роблять зовсім інше. Вони розмашисто ковзають моїм «збудженнями» й легенько б'ють по клітору. Це доводить мене до несамовитості й найпершого в житті оргазму.

— З вами все в порядку? — з тріском по кабіні розлітається гундосий голос диспетчера.

— Так! Так! — не витримуючи, вибухаю на мільярди дрібних частинок.

— Так, у нас все чудово! — сміючись, відповідає диспетчеру Андрій Ігорович, забирає собі мої останні солодкі судоми.

— Сталася якась аномальна зупинка, — каже у відповідь диспетчер, — Запускаю ліфт знову.