Зваблені ненавистю - Ерін Кас

Не встигаю навіть каву випити, дзвонять у двері. Напружуюся. Після того, як Гриша-чемпіон постукав у двері готельного номера, я почала боятися несподіваних візитів. Може, Аліска щось забула?

— Хто там? — питаю голосно.

— Доставка, — відповідають з-за дверей.

— Я нічого не замовляла. На яке ім’я? І що там?

— Дівчино… — бурчить чоловік. — Це квіти, на ім’я Єва.

Відчинивши, отримую величезний букет білих півоній. Тендітних. Красивих. Розгортаю прикріплену листівку й усміхаюся. Небагатослівний ти, Арсене Романовичу. Йду до кімнати й одразу пишу відповідь, що зайнята й повечеряти з ним сьогодні не можу. Не встигаю навіть охололу каву допити, як отримую відповідь:

Арсен: Заберу тебе о сьомій.