Залежна психопатом - kxduarte
Невже тут обов'язково має бути ванна?
Вона набагато більша за ту, яка в нас вдома. Але я б була більш щаслива, якби тут була душова замість цього величезного і дорогого корита.
Я почуваюсь жахливо, поки дівчата з усіх сторін мене вимивають і чистять.
-Зізнайтесь. Ви бажаєте, щоб після одруження я взяла вас за своїх служниць?
-Саме на це я й очікую. -відказує Лі, вмикаючи воду.
Я пищу від холоду, а потім від того, що вода занадто гаряча.
-Віддайте. -вихоплюю в них лійку. -Я домиюсь без вас. Вийдіть з кімнати!
Не хочу вірити, що це я.
Маю вигляд одинадцятикласниці, в якої випускний на верхівці Ейфелевої вежі в найдорожчому ресторані.
-Ти така вродлива, що я готова стати замість Бласхеса. -подруга пригладжує мої легко завиті кудрі і цілує мене в щоку. -Як думаєш, цієї косметики досить?
Я киваю.
Афіна допилює мій ніготь, який ми зробили вчора, і вчора ж я його й вломила.
-Можливо без помади?
-Але червона помада чудова?
-Так. -я зітхаю. -Вона чудова. Та в нас має бути поцілунок, а ще я випадково закушу губу, залишаючи її на зубах.
Буде дещо соромно.
-Все пройде чудово. Перед поцілунком ми тобі їх стремо. Біля входу зберуться люди, які захочуть тебе сфотографувати.
-Звідки ти можеш знати?
Сестра задумується.
-Ну, я не можу. Та я думаю, що люди зберуться, щоб зняти на камеру дружину Капо.
Він ще не Капо, але всі чомусь говорять так, ніби він вже ним став.
***
Мене нудить.
Я переживаю.
Як і казала Афіна, мене фотографували. Дівчата пробували заховатись від камер, але їх попросили стати поруч біля мене, бо всі також вирішили, що ми троє сестер.
Мій маленький охоронець хотів сказати, що ми не сестри, але Лієсса стукнула його своїм клатчем по голові. Це зняли фотографи. Я вже бачу, як всюди виставляють наші з Афіною перекривлені від сміху обличчя і Лієссу, яка б'є клатчем по голові охоронця Ла Стідди.
Всередині я заледве відриваюсь від цього всього. Біжу аж до того часу, щоб мене не помітили дівчата. У вбиральні віддихуюсь.
Тут дуже естетично. Таке відчуття, що це місце для фотографій, а не для того, щоб підмальовуватись і пісяти.
Якась жінка виходить з туалету і вклоняється мені. Я декілька хвилин стою, дивлячись на себе в дзеркало. Потім мию руки холодною водою. Якби не макіяж на моєму обличчя, я б вмилась.
Виходжу з вбиральні і завмираю.
Навпроти дверей по іншу сторону стіни, припершись на неї, стоїть Рафаель.
Я пробую розвернутись в цій клятій сукні і забігти назад до вбиральні, але він закриває переді мною двері, обпершись на них рукою.
Його рука біля мого обличчя, а я майже не дихаю.
Я дуже хочу подивитись на нього і вдихнути його запах. І не розумію якого біса мене взагалі тягне до нього після всього.
Я розвертаюсь і роблю найлютіше обличчя, на яке тільки спроможна.
Рафаель гарно вдягнений в чорний смокінг. І в нього також легкі темні кудрі, які гарно складені в зачіску. Його чорні очі зустрічаються із моїми і я складаю руки на грудях.
-Ти не маєш бачити мене до того моменту, як я підійду до вівтаря.
-Ми вже зробили все заборонене, відьмо.
-Не називай мене так! Я це ненавиджу.
Я збиралась ігнорувати його. Не розмовляти із ним. Але я просто не можу, бо він викликає в мене ці емоції. Я хочу кричати на нього. Хочу бити його, а потім цілувати і кусати.
Це щось таке дивне. І кожного разу, коли я про це думаю, жар розпливається по тілу.
-Ти не скучила за мною?
-Ти навіть не повідомив мені ні про те, що кудись їдеш, ні про те, коли повернешся.
-Я повідомив про весілля.
-Ти жартуєш?
Його посмішка мене бісить. Раніше я дуже любила цю ямочку. Єдиний спосіб не гніватись зараз - це розгнівати його самого.
-Чи скучила я за тобою? Ні. Я добре розважилась з чоловіками. Це було набагато краще за те, що міг мені запропонувати ти.
-Не бреши. Ми обидва знаємо, що ці дні ти не відходила від дівчат.
-Звідки ти можеш це знати? Ти не був поруч.
Він нахиляється до мене, через що я відчуваю його дихання на своїй шкірі. Мені погано. Я зараз зроблю щось не так і притиснусь до нього...
-Я завжди поруч. Я знаю про кожен твій крок.
Він заводить руку за мою спину і торкається там оголеної шкіри. По тілу проходять мурахи і за його насмішкою я розумію, що він відчув це.
-Можливо в мене всюди є камери, і я бачив твоє голе тіло?
-Ні... - я тихо видихаю і відвертаюсь від нього, щоб не померти.
Я зараз справді помру. Я скучила за його запахом і дотиками.
-Люба, ти готова поклястись мені в вірності?
Я роблю легкий кивок голови і він пальцями повертає моє обличчя до себе.
Ми переглядаємось.
І в наступну секунду він цілує мене. Не в кутик губи, а в самі губи.
Боже...