Українська література » » Хрещений Батько - Маріо Пьюзо

Хрещений Батько - Маріо Пьюзо

---
Читаємо онлайн Хрещений Батько - Маріо Пьюзо
інше. Геть про все. Домовились?

Майкл Корлеоне знову відчув, як приємна підбадьорлива холодність розлилась по всьому тілу. Він відповів братові:

— Можеш не говорити мені таких дурниць, як дзвонити чи не дзвонити дівчині з цього приводу. Невже ти думаєш, що я, як останній йолоп, подзвоню їй, щоб сказати «до побачення»?

— Добре, але ти ще фраєр, і тому я тобі все вичитую по складах. Забудь про це, — квапливо виправдався Сонні.

Майкл запитав з посмішкою:

— Цебто хто «фраєр», чорти б тебе взяли?! Я слухав старого так само уважно, як і ти. Як ти гадаєш, звідки ж взявся я, такий спритний? — Вони обидва засміялися.

Хейген налив усім по чарці. Він мав трохи сумний вигляд. Державний муж наполягав на тому, щоб розпочати війну, я юрист покладався на закон.

— Гаразд, — сказав він. — Принаймні тепер ми знаємо, цю робити.

Розділ 11

Капітан Марк Маккласкі сидів у своїм кабінеті й, насупившись, обмацував три конверти, що їх аж розпирало від папірців, на яких були записані ставки гравців нелегального тоталізатора, йому дуже кортіло розшифрувати позначки на папірцях. Це мало для нього неабияку вагу. В конвертах лежали папірці, вилучені під час нальоту вчора ввечері на гральний дім одного з букмекерів «родини» Корлеоне. І тепер букмекерові доведеться викупити ці клаптики назад, щоб гравці не змогли заявити, що всі вони виграли, й таким чином обібрати його.

Капітанів прибуток залежав від їх розшифрування. Не хотілося, щоб букмекер нагрів його, коли буде викуповувати їх. Якщо сума закладу дорівнює п'ятдесяти тисячам доларів, то він міг би продати ці папери за п'ять тисяч. A, якщо в конвертах багато закладів на великі суми і, якщо на папірцях записані умови закладів, може, й на сто тисяч або навіть на двісті тисяч, то тоді, відповідно, підвищиться ціна викупу. Маккласкі побавився трохи з конвертами, а потім вирішив — хай букмекер трохи попріє і сам перший назве викупну ціну. Це може підказати справжню вартість конвертів.

Маккласкі подивився на великий електричний годинник на стіні. Пора їхати за цим слизьким Турком і супроводити йог до місця зустріті з кимось від «родини» Корлеоне.

Маккласкі підійшов до шафи, вмурованої в стіну кабінету, й почав перебиратися в цивільне. Упоравшись, подзвонив дружині й сказав їй, що сьогодні не вечерятиме вдома, бо затримається на службі. Він ніколи не ділився з дружиною своїми планами. Вона була певна, що вони живуть на його зарплатню в поліції. Маккласкі осміхнувся потішено. Його мати була такої самої думки, і дружина, але сам він дізнався про «ліві» прибутки досить рано. Ще батько наочно показав йому всю механіку.

Батько був сержантом поліції. Щотижня батько з сином проходили по дільниці, й Маккласкі-старший відрекомендовував свого шестирічного сина власникам крамниць, мовляючи: «Це мій синок».

Власники крамниць чемно потискували йому руку, вихваляли без міри малюка й відкривали касу, щоб узяти п'ять-десять доларів — гостинець хлопчикові. Під кінець дня всі кишені костюмчика маленького Марка Маккласкі були напхані грішми, а голова переповнювалася гордістю — він так подобався батьковим знайомим, що вони давали йому подарунки, як тільки бачили його. Звичайно ж, батько клав гроші в банк на ім'я сина, щоб забезпечити плату за освіту в коледжі, а маленькому Марку перепадала щонайбільше монета в п'ятдесят центів.

Марк приходив додому, і його дядьки-полісмени питали, ким він буде, коли виросте, а він по-дитячому шепелявив: «ІІолішменом», — і задоволені дядьки вибухали реготом. Звичайно ж, згодом, хоча його батько й волів, щоб син спершу пішов у коледж, Марк прямо зі школи подався готуватись до вступу в поліцію.

Він був гарний, відважний полісмен. При його появі молодих зухвалих шалапутів, що тероризували перехожих на перехрестях, здувало як вітром, а потім вони й взагалі зникли з його дільниці. Марк був дуже суворий, але й дуже справедливий полісмен. Він ніколи не брав з собою сина, щоб збирати гроші по крамницях. За порушення правил паркування машин або за не вивіз сміття він брав гроші власноручно, бо вважав, що чесно заробив їх. Навіть зимовими вечорами він ніколи не «сачкував» по кінотеатрах або ресторанах, як деякі з його друзів по роботі. Він завжди пильнував на своїй дільниці. Отже, в його районі крамниці мали від нього добрий нагляд і захист. Коли п'янички з Бауері пробували поткнутися на його дільницю, він так їх дубасив, що вони й десятому заказували. Торговці на його дільниці за це його цінували. І відповідно виявляли свою оцінку.

Крім того, Марк визнавав систему. Власники незаконних гральних домів у його дільниці знали, що він ніколи не стане паскудити їм, щоб у такий спосіб заробити від них додаткового хабара, знали, що він був задоволений зі своєї пайки у їхніх прибутках. Його ім'я разом з іншими прізвищами стояло в їхньому списку, і він ніколи не вимагав додаткових виплат. Він був чесний полісмен, який брав тільки чесні хабарі, й тому хоч і не бурхливо, зате впевнено просувався вгору по службі. Він спромігся поставити на ноги велику сім'ю, хоча жоден з чотирьох його синів не став полісменом. Всі вони навчалися в Фордемському університеті, Марк Маккласкі тим часом виріс від сержанта до лейтенанта й нарешті до капітана, і вони жили як у бога за пазухою. Саме в цей час Маккласкі здобув собі славу як такий, що бере мертвою хваткою. Власники нелегальних гральних домів у його дільниці платили більше, ніж у інших, але, можливо, це пояснювалось витратами на навчання чотирьох хлопців у коледжі.

Маккласкі особисто вважав, що в чесних хабарах немає нічого негарного. Якого б це біса його дітлахи ходили до коледжу міста Нью-Йорка або до дешевого Південного коледжу? Тільки через те, що департамент поліції не забезпечує своїм працівникам та їх родинам пристойного прожитку? Він захищав цих гендлярів ціною власного життя, на його рахунку була не одна дуель на пістолетах з різною наволоччю — здирниками, шантажистами, майбутніми сутенерами тощо. Вони були у нього як шовкові, він тримав цей куточок міста безпечним для простого громадянина. І ось чому він, трясця його матері, був певен, що, як ніхто інший, він заслуговував на більше, ніж ота зачухана стодоларівка на тиждень. Але Марк не нарікав на свою малу платню, він розумів, що кожен має сам подбати про себе.

Бруно Татталья був давній приятель капітана.
Відгуки про книгу Хрещений Батько - Маріо Пьюзо (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: