Розбивши її життя (частина 1) - Сафо Мелі

Олексій

Я читав і посміхався. Пам'ятаю, коли Ася вручила мені пакет із подарунком, сильно розгубився. Я не міг дозволити собі дарувати їй коштовні подарунки. Все, що вона від мене отримала – був плюшевий ведмедик, подарований тоді у парку. Почувався дуже некомфортно. Розуміючи скільки коштує цей телефон, я раптом різко відчув свою фінансову неспроможність. Але вона наполягала і, крім того, я й сам хотів би спілкуватися з коханою дівчинкою частіше. Перевівши свою незручність на жарт, прийняв подарунок.

Вже йшов до будинку, коли мені дуже захотілося їй теж щось подарувати у відповідь. Зібрав для неї маленький букетик із рожевих квіточок. Я знав, що Ася не чекає від мене наддорогих подарунків і вміє радіти малому. І не схибив! Її зелені очі сяяли щастям!

Я перевернув сторінку щоденника і вже хотів продовжити читати, але обімлів. Там були ті самі квіти, що зверху щільно приклеєні скотчем до паперу. Мабуть, щоби не обсипалися з часом.

Побачене мене настільки зворушило, що навіть очі стали вологими. Я вклав тоді в цей букет усі свої почуття до Каси, а вона його дбайливо зберегла. Усередині все стиснулося в грудку якоїсь гіркоти. Я подумав про те, що більше ніколи не зустрічав таких жінок, які звертають увагу на деталі, вміють щиро радіти дрібницям та цінувати вчинки. Вона була поряд, така світла і така щаслива! І я, дурень, її втратив.

На відкидному балконному столику досі стояла склянка з недопитим віскі. Перекинувши його, залпом допив усе до дна і заплющив очі і згадував, з яким захопленням я милувався її довгими віями, своїм відображенням у зелені її очей, маленькою ямочкою на підборідді. Усі двадцять років я мріяв бути щасливим із жінкою, і ось у сорок один зрозумів, що сам розтоптав власне щастя через дурість.

20 років тому

Я відкрив коробку з подарунком Асі та натиснув на кнопку. Екран засвітився зеленим та заграла гарна музика. Почуваюся дитиною, яка виявила подарунки під ялинкою! Вона навіть стартовий пакет купила та рахунок поповнила!

Відразу після ввімкнення телефону надійшло повідомлення:

"Ну як тобі мій подарунок?!"

Я посміхнувся ще ширше! Перше повідомлення! На мій власний мобільний телефон! Від Касі!
Дістав інструкцію та почав читати, як зберегти номер телефону в телефонну книгу… як написати коротке повідомлення…

Через деякий час я таки розібрався і написав:

«Подарунок – супер! А ти ще краще! Дякую і цілую в носик!»

Так тепер натискаємо «Відправити».

На екрані з'явився звіт: «Повідомлення прочитано абонентом!»

Офігіти! Я навіть уявити не міг, що це так круто!

Знову повідомлення:

«Рада, що ти задоволений! Кохаю тебе ніжно-ніжно!»

Я раптово усвідомив, що завдяки цьому телефону наші стосунки вийшли на новий рівень. Я тільки розпакував телефон, а вже з нетерпінням чекав нових повідомлень від Асі!

Відкинувся на спинку стільця, заплющив очі і уявив, як завтра буду в шаленому ритмі працювати, а потім увімкну телефон – а там пише моя дівчинка. І мою душу залило таким нереальним теплом!

Раптом у двері постукала мама:

– Олексію, йди сюди, розмова є. – її голос був дивним. Крім того, Олексієм вона мене називала лише тоді, як я щось накоїв.

– Що трапилося, мам?

– Тут прийшла тітка Люба та каже, що Олена вагітна.

До мене спочатку не дійшло.

– Від кого?

– Та ось каже, що від тебе Льош.

І тут я згадав ту ніч, коли прокинувся від нічного оргазму, а вона верхи на мені.

– Сука! – готовий вбивати, я вискочив зі своєї кімнати і помчав у кухню, де за моїми припущеннями знаходилася тітка Люба і Лєнка!

З люттю увірвався до кухні і підлетів до столу. Олена була готова до скандалу і абсолютно спокійно дивилася мені у вічі.

– Блять, якого х*я ти робиш?

– Ох… ох… Льош, не можна так кричати! Їй не можна нервувати, ох… – закудахтала тітка Люба.

– Це не на довго! – Прикрикнув я на тітку Любу і вона одразу замовкла.

Я переключився на Олену. Ледве стримуючись, щоб не схопити її і не викинути на вулицю, прошипів їй в обличчя:

– Я тобі, с*ка, грошей дав, щоб ти пігулки собі купила! Якого хєра ти зараз до мене приповзла?

– Повідомити, що ти будеш батьком. – абсолютно спокійно, її навіть голос не здригнувся. І це ще більше розізлило.

– Я не буду його батьком! Я тобі, блять, ясно це дав зрозуміти ще тоді! Завтра з самого ранку першим автобусом ти їдеш робити аборт, с*ка! І я поїду з тобою, проконтролюю особисто, щоби назад ти повернулася без дитини! Ти мене зрозуміла?!

Я репетував так, що здавалося, ніби зараз емаль на зубах трісне. Так я був розлючений її вчинком і нахабством!

– Пізно, татку! – Лєнка вишкірилася і зашипіла у відповідь. – Термін уже майже дванадцять тижнів.Жоден нормальний лікар не візьметься за таке!

– Заплачу йому і візьметься. Аж бігом!

Тут у розмову втрутилася мати:

– Господи, Льош, не бери гріх такий на душу! Це ж дитина, твоя кровиночка! І моя! Льошенько, прошу тебе! Бог нам такий подарунок зробив!

Відразу ж, відчуваючи підтримку, їй почала вторити тітка Люба:

– Ну добре тебе моя Лєнка не влаштовує! Але ж не можна від рідної дитини відмовлятися! Боже, гріх який! - сплеснула вона руками, а потім взялася за голову.

Я глянув на Лєнку – все також з незворушним обличчям вирячилася на мене. Наче з викликом: Ну? Що я тобі казала?!

– Першим, сука автобусом! Я зайду о сьомій. Щоб була готова, інакше вб'ю!

Я навис над нею так, що вона втиснулася в спинку стільця. В її очах блиснув страх, але боялася вона не того, що я казав, а того, що ось-ось її вдарю.

Люто стиснувши кулаки, я вилетів кулею з хати, втік від усіх на край села, у поле, впав на землю і, стиснувши голову руками, голосно завив від болю, що роздирає зсередини.

Я не пригадую, як і коли повернувся додому. Вже пізно вночі зайшов до своєї кімнати і побачив, як зеленим засвітився екран телефону. Я відкрив повідомлення: