Меллорі - Джеймс Хедлі Чейз

— Мені відомо не більше, ніж вам. Ви кажете, що міністерство авіації поінформувало вас про те, що ваш брат мертвий. А оті люди вважають, що він живий і переховується від них. Це все, що я можу вам сказати. Вони думають, що як заберуть вас із собою, то ваш брат по вас прийде. У такий спосіб вони сподіваються заманити його до... — він затнувся й роздратовано клацнув пальцями. — Щось я забагато балакаю.

— Будь ласка, розкажіть мені решту того, що вам відомо, — тихо сказала вона. — Ще ж небагато, правда?

— Ну, гаразд. Рано чи пізно ви мали про це дізнатися. Застерігаю вас, що це буде не надто приємна розповідь, а втім, я не думаю, що ви взагалі у неї повірите. Ось що вони мені розповіли. Трьох із них — Жанну, вашого брата та Ренлі спіймали гестапівці. Самі вони для німців не надто важили, а от їхній провідник, Ґурвіль, важив, і то неабияк. Жанну та Ренлі катували, однак вони не виказали Ґурвілевої криївки. Натомість ваш брат зголосився розповісти усе ще до того, як до нього бодай доторкнулися. Ґурвіля схопили та вбили. Ці троє тут, аби помститися за Ґурвілеву смерть. Ось чому вони шукають вашого брата.

Енн раптом сіла. Її обличчя сполотніло, а в очах забриніли злі непролиті сльози.

— О, ні! Це брехня! — палко скрикнула вона. — Огидна, жахлива брехня! Браян ніколи би такого не зробив. Він би ніколи нікого не зрадив. Як вони сміють таке казати?

Коррідон запалив цигарку та з надмірною старанністю загасив сірника у попільничці. На Енн він не дивився.

— Я лише переповів вам те, що розповіли мені самому. Вони були там. Навіщо їм брехати? Який сенс у всій цій ретельній підготовці та вбивстві, якщо ваш брат тоді не зрадив Ґурвіля?

— Кажу вам, це брехня! Браян ніколи б не зрадив друга, а Ґурвіль був його другом. Я у це не вірю!

— Ніхто й не просить вас у це вірити, — сухо сказав Коррідон. — Вони у це вірять, і їм цього цілком достатньо.

— Ви теж думаєте, що він це зробив, чи не так?

— Мене не обходить те, що він зробив.

— Але ж ви теж так думаєте! І ви ніколи його не знали.

Коррідон усвідомив, що це правда. Він ніколи не сумнівався у тій історії, що йому розповів Ренлі, і навіть зараз вигляд Енн, охопленої болем і люттю, анітрохи на нього не вплинув. Він і досі вірив ув історію Ренлі.

— Ну, ця історія видається мені цілком імовірною. Ваш брат мав усі причини вчинити саме так. Ті гестапівці вибили Ренлі око та розтрощили йому руку. Вони влаштували Жанні особливий різновид пекла, призначений спеціально для жінок. Рано чи пізно хтось із них зламався би. Він розповів усе, що знав, аби це припинити. Він уникнув каліцтва. Я не можу його за це винуватити.

— Не можете? То я би змогла! — Вона стиснула кулаки, і Коррідон уже подумав, що вона збирається його вдарити. — Якби він і справді зрадив друга, мені було би байдуже, що з ним станеться. Але він цього не робив, я знаю. — Вона відвернулася, борючись зі сльозами. — Він би такого не зробив.

— Гаразд, — байдуже сказав Коррідон. — Так чи інак, а це нічого не змінює. Мені не варто було цього розповідати. Та, власне, я й не хотів.

Вона рвучко обернулася.

— То Браян живий?

— Так. Живий. У тому немає сумнівів.

— Ох! — Енн знесилено сіла на ліжко.

Коррідон підійшов до вікна та пильно вдивлявся в бунгало навпроти. Запала тривала мовчанка.

— Він у небезпеці? — зрештою запитала вона.

— Не знаю, — не обертаючись, сказав Коррідон. — Якщо вони заженуть його у глухий кут, то застрелять, одначе з того, що вони мені розповідали, у мене склалося враження, що він цілком може дати собі раду.

Знову запала мовчанка, відтак Енн сказала:

— Що вони збираються зробити зі мною?

Коррідон обернувся до неї.

— Ваш брат має будинок неподалік Данбара, чи не так?

Вона здивовано підвела погляд.

— Взагалі-то так. Як ви про це дізналися?

— Той дім десь на острові, адже так? Ви знаєте, де той острів?

— Звичайно. Нині він належить мені. Чому ви про це запитали?

— Бо саме туди ми збираємося. І ви їдете з нами.

— То ви думаєте, що Браян — там?

— Я не знаю, та вони думають, що він прийде по вас.

Очі Енн осяялися.

— Він прийде, якщо дізнається, що я там.

Її віра у брата неабияк дратувала Коррідона.

— А може, й ні. Ви його вже кілька років не бачили.

— Він прийде. Він своїм не поступиться. — Енн сиділа, поринувши в задуму. Коррідон уважно її розглядав і дійшов висновку, що вона надзвичайно приваблива. Цей висновок його здивував.

— Нещодавно ви запитували мене, чи збираюсь я стати на той чи інший бік, — неочікувано сказала вона. — Зараз я збираюся запитати вас те саме. Ви на їхньому боці, чи на моєму?

Такого Коррідон аж ніяк не очікував, і якийсь час лише безтямно дивився на дівчину.

— Що ви маєте на увазі?

— Ви просили мене вам довіряти. Чому ви про це попросили?

— Ну, гадаю, мені було вас шкода, — сказав Коррідон, почуваючись ніяково. — Я хотів вам допомогти. Відчував свою провину, адже ви потрапили у цю халепу через мене.

— Що ж, так воно і є. То ви ще й досі готові мені допомогти?

— Звичайно, — дещо різко сказав він. — Я подбаю про те, аби вам ніхто не заподіяв шкоди.

— Ви казали мені, що перебуваєте у товаристві цих людей лише тому, що хочете зняти зі себе обвинувачення у вбивстві. Певно, це значить, що ви — проти них. І я також проти. Чи ж не розсудливо буде нам із вами об'єднати сили?

— Гадаю, що саме так нам і варто вчинити, — відказав він і усміхнувся. — А ви розумака, еге ж?

— І ви пересвідчитеся, що й Браян такий. Якщо він ще живий і потрапив у халепу, я збираюся йому допомогти. І я хочу, щоби ви теж йому допомогли. Ви ж