Меллорі - Джеймс Хедлі Чейз

— На ліжку у своїй спальні, зв'язана.

— Вона тебе бачила? — запитала вона, розвертаючись до Ренлі.

— Так.

— Тоді не можна її тут залишати.

Коррідон розумів, що Жанна має слушність, одначе погодився з нею вкрай неохоче.

— Гадаю, ми маємо перевести її до будинку Голройда, — сказав він. — Звісно, це ускладнює справу...

— Погляньте, а онде й Голройд, — урвав його Ренлі, вказуючи кудись за вікно. — Він дивиться сюди.

Крізь густий тюль, яким було завішене вікно, вони могли бачити Голройда, котрий стояв коло задніх дверей своєї студії, якраз навпроти будинку номер 2-А. Він спостерігав за бунгало Енн, і на його блідому, набрезклому обличчі застиг вираз пильної цікавості.

— Я з ним упораюсь, — жваво сказала Жанна. — А ви підіть по сестру Меллорі та йдіть за мною. Візьміть зі собою усі свої речі. — Вона вийшла зі студії, відчинила передні двері та швидко покрокувала стежкою у бік Голройда.

Коррідон не став чекати, щоби побачити, що відбуватиметься далі. Він пішов до спальні Енн. Вона лежала на ліжку, і з того, в якому безладді була ковдра, Коррідон здогадався, що Енн намагалася звільнитися. Вона підвела на нього погляд своїх потемнілих від тривоги очей.

— Дещо відбувається, — коротко сказав він, схилившись над нею. — Поки що я не можу вас звільнити. Сюди прибула вся ватага. Жанна Персіньї та той поляк, Ян. Ми збираємося перейти до Голройдового бунгало, бо сюди може прийти поліція. Не пручайтеся. — Він розв'язав її щиколотки та допоміг підвестися на ноги.

У дверному проході з'явився Ренлі.

— Ходімо, — різко сказав він. — Вона вже там.

— Принесіть туди мого капелюха та плаща, і не забудьте наплічника. — Коррідон схопив Енн за руку. — Не лякайтеся. Я не дозволю, щоби з вами щось сталося. — Але цього разу йому не вдалося її заспокоїти. Вона відсахнулася від нього. — Послухайте мене, — терпляче сказав Коррідон, — будьте розважливою...

Відштовхнувши Ренлі вбік, до спальні увійшов Ян.

— Ви марнуєте час, — люто гаркнув він. — Вам було сказано привести дівчину. Ну, то приведіть її, та покваптеся. — Він змахнув пістолетом у бік Енн, яка стояла, скам'янівши від такого видовища.

— Ходімо, крихітко, — сказав Коррідон. — З вами усе буде гаразд, лише не пручайтеся.

Ян втупився в Енн очима.

— Вийміть-но того кляпа, — наказав він. — Її можуть побачити. Та якщо вона закричить, я стрілятиму. І накиньте якогось плаща їй на плечі.

Поки Коррідон шукав у шафі плаща, Ян наблизився до Енн. Його сірувато-білясті очі були холодні та невблаганні.

— Спробуйте лишень утнути яку штуку — і я вб'ю вас. Застрелити зрадникову сестру мені буде завиграшки.

Коррідон став між ними, відтіснивши Яна плечем. Він вийняв кляп у Енн із рота й накинув їй на плечі плаща, приховавши її зв'язані за спиною руки.

— Не слухайте його, — сказав він, беручи дівчину за руку. — Ходімо.

— Ну ж бо, геть звідси, — гаркнув Ян до Ренлі, який ішов першим. Коррідон та Енн пішли за ним слідом.

2

Голройдова студія була неохайна, брудна та захаращена невеликими гнітливими акварельними картинами, що зображували Чейні-Вок і набережну Темзи. «Певно, тих картин тут сотні», — думав Коррідон, сидячи у запилюженому та обшарпаному фотелі перед великою грубкою, у якій ще й досі лежав попіл останнього зимового вогнища; а стіни кімнати вкривали копійчані спроби бездарного пензля, приречені довіку там висіти.

Жанна сиділа на бильці іншого обшарпаного фотеля навпроти Коррідона, обхопивши коліно своїми міцними смаглявими руками. На її обличчі був замислений, похмурий вираз, а очі невпинно рухалися, повсякчас перебігаючи з Коррідона на затулене завісами вікно.

Вони чули, як на кухні господарює Ренлі, нашвидкуруч готуючи обід. Запах підсмажуваного бекону нагадав Коррідону, що він зголоднів.

За зачиненими дверима спальні, що сполучалася зі студією, Ян неохоче пильнував Енн і Голройда.

Коли Коррідон привів Енн до Голройдової студії, сестра Меллорі зустрілася віч-на-віч із Жанною. Якусь мить дві дівчини дивилися одна на одну. Обличчя Жанни посірішало, в очах її з'явився вираз мстивої ненависті, й Коррідон поквапно провів Енн повз неї та попровадив до спальні.

Навіть зараз Жанна ще не цілком відновила свій звичний незворушний та похмурий спокій. Спостерігаючи за нею, Коррідон почувався неспокійно, бо розумів, що Енн не можна залишати з нею наодинці. Він був упевнений, що Жанна відчувала до Меллорі таку безмежну ненависть, що просто не змогла би контролювати її у присутності його сестри.

Зненацька, немовби відчувши, що він думає про Енн, Жанна сказала:

— Вам краще з нею поговорити. З'ясуйте, де саме розташований той острів. А її нам доведеться взяти з собою.

Коррідон уже був певен, що саме так воно неминуче й станеться, одначе думка про це неабияк його хвилювала. Втім, іншої ради не було. Якщо Енн розповість їм, де знайти той острів, її не можна буде просто залишити тут, аби вона могла виказати їхню можливу схованку першому-ліпшому детективові, який почне її розпитувати.

— Гадаю, що таки варто, і я з нею поговорю, — сказав він, видобув з кишені пожмакану пачку цигарок і дістав одну. — А як щодо того типа, Голройда? Що ми робитимемо з ним?

— Залишимо його тут. Він нічого не знає про нас. Крім того, конче необхідно, щоби комусь було відомо, що ми захопили сестру Меллорі. Якщо Меллорі про це почує, то неодмінно за нею прийде. Я маю намір використати її як принаду в тій пастці, яку ми для нього приготуємо.

— А чому ви такі впевнені, що Меллорі прийде по неї?

— Я думаю, що прийде, — сказала Жанна стиха, і її смагляві долоні стиснулися.

— Що ж, але спершу ми маємо чимало роботи. Мусимо знайти той острів. То буде довга подорож, і певне що не найлегша. Незабаром кожнісінький поліціянту цій країні чигатиме на нас.

— Невже ви думаєте, що мене це хвилює? Ми уникнули гестапо; уникнемо й англійської поліції.

— Вона думає, що її брат — мертвий. Міністерство авіації повідомило їй, що Браяна Меллорі застрелили, коли той намагався врятуватися від гестапівців утечею. Ви цілком упевнені, що цей хлопець живий? Чи не могло статися помилки?

— То ви хочете сказати, що це привид Меллорі вбив Гарріса та Любіша й зіштовхнув Риту Аллен зі сходів? — саркастично запитала Жанна. —