Тут баба ворожила (2006) - Наталія Паняєва

— Захворіла Руся Микитась? Це, звичайно, недобре. Але чому ти повідомляєш мені про це? Я її знаю?

— Це моя дівчина, з якою ми намагалися розслідувати справу про Володарку, — нагримав на нього Дейкало.

Майор гмикнув.

— Мабуть, приїзди зараз до мене, — вирішив він. — Розкажеш про все докладно.

І ось Дейкало знову у знайомому кабінеті з великим фікусом у кутку.

— Тобто твій план таки спрацював… — задумливо мовив Дементій. — Але за дівчиною ти не догледів. Рвеш на собі волосся?

— Ще б пак! Це я у всьому винен. Я тепер думаю: може, її показати фахівцю. Як ти вважаєш?

— Якому фахівцю?

— Можливо, психіатру? Психоаналітику? Повинен же ж хтось зняти з неї цей гіпноз чи врок, чи що воно там таке…

Майор раптом грюкнув кулаком по столу.

— Знаєш, за що я не люблю вас, журналістів? За те, що ви вигадуєте дурниці і самі ж у них вірите. Розумієш?

— Не дуже.

— Багато ви собі дозволяєте. Хто популяризував такі нісенітниці, як «барабашка», «полтергейст», «геопатогенна зона»? Ці поняття стали відомими насамперед через безугавну активність журналюг, охочих до «смажених» фактів. Нема вам більше про що писати? Все решта у нас гаразд? З вашого доброго почину різні чутки, домисли і забобони з категорії народних байок і пліток поступово перетворилися на добре налагоджену індустрію ілюзій. Тепер завдяки вам туманні легенди отримали плоть газетних і книжкових публікацій, наукових і популярних статей, фільмів, телепередач. Ви самі не пробували розібратися, у чому причина такого бурхливого зростання цікавості людей до цих проблем?

— Якщо це не риторичне питання, — сказав Авенір, — то можу тобі відповісти. Головна причина — цікавість обивателя. Він перевантажений стресами, тому постійно потребує все більшої дози розваг і бездумності. Ми лише задовольняємо попит. У сучасному суспільстві тенденція безпосереднього споживання домінує над тенденцією вивчення і пізнання. Ось чому такі поняття, як магія чи аномальні явища, підтримуються і схвалюються.

— Правильно, для вас це лише попит. Ви і для вбивства рідної мами знайдете виправдання.

— Хочу зауважити, — Авенір уже почав злитися на, як він вважав, недоумкуватого мента, — що ми пропонуємо товар щоразу якісніший. Я згоден, спочатку мої колеги друкували відверті вигадки. Але сьогодні все змінилося. Парадокс, але зараз навіть деякі письменники-фантасти лише літературно оброблюють містичні події, які відбувалися насправді.

— Ач, які ви розумні, — саркастично посміхнувся Дементій.

— У реальному житті, — продовжував, незважаючи на коментарі співрозмовника, Авенір, — досить часто відбуваються події, які, з погляду пересічної людини, не вміщуються у рамки звичних уявлень про закони природи. Тому люди, які зіштовхуються з подібними подіями, починають шукати хоч якесь пояснення, здатне роз’яснити такий феномен. Звідси і підвищена цікавість до всього містичного.

— Звичайно, я не я, і хата не моя.

— Не забувай, що існує й аспект соціального керування, коли певним колам необхідно вкоренити якусь ідею чи ілюзію у народні маси. Адже за допомогою такої ідеї можна оптимально керувати власним народом.

— Ну давай, приплети сюди торсіонні генератори.

— Та нічого я не приплітаю, — вибухнув Авенір. — Я лише хочу сказати, що є певні речі, які не мають раціонального пояснення.

— Скажу тобі як мент, — посміхнувся Дементій, — що всі події мають і повинні мати раціональне пояснення. Просто треба не лінуватися шукати таке пояснення. Зрозумів? Тому давай не будемо сперечатися, а краще сядьмо і обміркуймо ситуацію.

Авенір зрозумів, що із вольовим, досвідченим слідчим сперечатися марно. Тому він заспокоївся, передаючи карти в руки компетентній людині, зручніше всівся на стільці і витяг свої записи.

Дементій поклав перед собою чистий аркуш паперу і заходився малювати на ньому схему.

Авенір був у захваті. Хоча він і хвилювався за Русю, проте, як професійний газетяр, не міг не радіти з того, що побачить весь процес розробки оперативної схеми на власні очі.

На одному великому колі вгорі аркуша Дементій написав «Володарка», на другому — «Артеменко», з’єднав написи стрілочками. На решті кіл написав «отець Юрій», «Руся», «Ольга Іванівна». І замислився, розмірковуючи, як все це поєднати стрілочками.

— Зрозуміло, що Володарка вплинула на Русю. Але яким чином у цю схему вписується покійна Ольга Іванівна? Не схоже, що вона могла безпосередньо належати до команди шахраїв. Тиха побожна жінка. Працювала у безневинному товаристві «Друг споживача», займалася опитуванням громадян…

Авенір здригнувся.

— До Русі також приходила жінка з аналогічного товариства.

— Ти точно знаєш? — зацікавився майор. — Як товариство називається?

— Назви не знаю. Але Руся казала, що до неї на нову квартиру навідувалися дві жінки зі Свідків Єгови і ще жінка, яка проводить опитування щодо різних товарів широкого вжитку. А також якийсь чоловік — газівник, перевіряв показники лічильника.

— Не так вже і мало, якщо враховувати короткий проміжок часу. Хтось ще?

— Начебто більше ніхто.

— Знаєш, Веню, тобі варто, мабуть, зараз поїхати до Русі. Розпитай її, може, вона забула про когось розповісти? Може, до неї приходив ще хтось? А я спробую потрусити товариство, де працювала Степаненко. І ще: не забудь спитати у Русі, з якого саме товариства приходили до неї. Добре?