Українська література » » Тут баба ворожила (2006) - Наталія Паняєва

Тут баба ворожила (2006) - Наталія Паняєва

---
Читаємо онлайн Тут баба ворожила (2006) - Наталія Паняєва
Хвороба Русі

Пізно ввечері Авенір повернувся до будинку пана Картамиша. Його зустрів Борис, помічник господаря, і провів до гостьової спальні. Геть знесилений, Авенір впав у ліжко та міцно заснув.

З господарем він зустрівся лише за сніданком. Розмазуючи нелюбиму вівсянку по-шотландськи з молоком і медом по тарілці, Авенір пригадував події вчорашнього вечора, коли до їдальні вкотився візок з паном Картамишем.

Після коротких привітань пан Картамиш спитав:

— Як учора все пройшло?

— Якась чортівня, — відповів Авенір. — Не сказати б, що вони на мене справили особливе враження, але все-таки видовище було захоплююче.

— Духів викликали?

— Якщо бути точним — духів сторожової вежі.

— А коло малювали?

— Обов’язково.

— І в транс впадали?

— Оксана була в трансі, ще коли я прийшов. Спочатку вони нагодували мене смачною вечерею. Потім Тетяна читала замовляння. Віта їй підвивала. Оксана в трансі валялася на канапі. З цього приводу можу вам сказати, що я цікавився цією тематикою і знайшов в Інтернеті сайт чорних магів. Ритуал у Володарки був дуже схожий на описаний там. Тобто я вважаю, що з деякими наворотами вони знайомі. Намалювали коло, запалили свічки, викликали темні сили, читали спел, потім відпустили сили і прибрали коло. Але Русина хустка почервоніла, і кришталева куля теж. Та що я розповідаю? От, прошу, послухайте самі, — він ввімкнув диктофон.

— Ви всього цього чекали, тому вам було не дуже цікаво, — відзначив пан Картамиш. — Отже, як ми і вважали, це лише антураж. Головна дія відбувається десь в іншому місці.

Дейкало наче прокинувся.

— Мені ж треба потелефонувати Русі! — вигукнув Він. — Ми вже кілька днів не бачилися. Вчора було надто пізно. Та, відверто кажучи, я зовсім забув про це. Захопився виставою.

Похапцем допивши першу на сьогодні чашку кави, Авенір витяг мобілку і набрав номер Русі.

Вона відповіла після першого ж гудка. Авенір із полегшенням зітхнув.

— Це ти?

— Я, звичайно. А ти сподівався почути когось іншого? Тоді ти помилився номером.

— Я радий тебе чути. Ну, розповідай, як ти? Як почуваєшся? Як спалося? Білі півні і магічні кола не снилися?

— Усе чудово, — голос у трубці був бадьорий, і Авенір заспокоївся. — А чому ти питаєш?

— Я вчора був на сеансі чорної магії, — відповів Авенір. — От тепер думаю — а раптом ти щось відчула. Може, поганий сон?

— Ні, — серйозно відповіла Руся. — Я завжди сплю добре. І взагалі, по-моєму, твої ворожки просто аферистки. Зі мною нічого не відбувається.

Авенір засміявся.

— Я радий, що з тобою все гаразд.

— Ти краще розкажи, що там було, — наказала Руся, — хвалити мене поки нема за що.

Авенір удруге за сьогоднішній день переповів про вчорашні події. Він розповідав із усіма деталями, намагаючись нічого не пропустити, щоб заспокоїти Русю і пересвідчитися, що і сам нічого не пропустив.

— Зрештою, — закінчив він свою розповідь, — ми з тобою про все це читали в Інтернеті. Але, безперечно, знаходяться люди, на яких подібні вистави справляють належне враження.

— А на тебе вчорашня вистава враження не справила?

— Ні, але щось там таке є. Після сеансу я спав дуже довго і дуже міцно. Мабуть, перевтомився.

Руся спитала:

— Що ж ми далі робитимемо?

— Думаю, треба зачекати. Ти ж мусиш залишитися там ще днів вісім-десять.

— А ти?

— Я б залюбки побув ці дні з тобою, але за умовами гри мушу поїхати у відрядження.

— Звичайно, доведімо цю справу до кінця. Раптом вони за тобою стежать.

— Я хочу на тебе подивитися, — сказав Авенір. — Задій камеру на мобільнику, надішли мені своє фото.

Він довго вдивлявся в обличчя Русі, оточене ореолом пишного русявого волосся. Тоді полегшенно зітхнув.

— Ти начебто не змінилася. Шкода, що фото таке мале. Добре було б, якби знімок був такого розміру, як у Тетяни у рамці. До речі, цю штуку вони також використовують для залякування. Тобі не нудно самій? До тебе ніхто не заходив?

— Хто міг заходити? Я ж ховаюся. Знайомі не знають, де я.

— А на роботі?

— Я взяла відпустку на десять днів. Сказала, що їду відпочивати.

— А незнайомі не заходили?

— За всі ці дні?

— Так.

— Першого дня приходила жінка. Вона проводить опитування, хто якою пастою чи кремом користується. Вмовляла мене надалі користуватися якоюсь новою пастою. Ледь її позбулася. Потім заходили Свідки Єгови, дві літні жінки. А вчора приходив газівник, перевірив, чи правильно опломбований лічильник, і зняв показники.

Авенір гмикнув.

— Щось до тебе багато людей приходило. Спробуй поменше пускати до квартири.

— Добре. А тепер обійми мене платонічно, і будем прощатися.

Авенір заспокоєно

Відгуки про книгу Тут баба ворожила (2006) - Наталія Паняєва (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: