За межами кохання - Тетяна Калинова
Сьогодні після пар ми поїхали на природу. Кевін купив ковбаски гриль , овочі і різні смаколики. Ми поїхали за місто, до річки. Погода чудова, сонечко світить , пташки співають. Тут так гарно і спокійно , а головне , що ми тут разом . Кевін розпалив вогонь , а я розстелила плед і розклала на ньому нашу їжу. Спочатку ми просто сиділи і обійнявшись дивились на полум'я. Так добре, просто мовчки сидіти в його обіймах, відчувати його тепло, його запах, його дихання і серцебиття. Ніхто з нас довго не наважувався перервати тишу , але потрібно поговорити.
- Завтра прилітають батьки. - кажу якось приречено.
- Нічого не зміниться Кет. - відразу ж відповідає і я розумію, що ми думали про одне і те ж саме. - Вони будуть змушені змиритись, бо я тебе не відпущу, мила. - цілує в шию пробуджуючи мурашок - Не хвилюйся. Я теж багато про це думав і розглянув всі можливі варіанти. Все буде добре , кохана .
- Кохана? - перепитую і повертаю до нього обличчя. Так гарно , відразу прокинулись мої метелики.
- Так , кохана. - повторює і цілує спочатку в щоку а потім в губи. - Чи тобі не подобається?
- Подобається . - відразу ж відповідаю . - Дуже подобається . - посміхаюсь і знов цілую його. - Я дуже щаслива з тобою Кевіне. І я дуже тебе кохаю.
- Я буду намагатись , щоб ти завжди була щасливою , сонечко. Тільки будь зі мною.
Кевін поставив ковбаски смажитись і ми прийнялись за їжу . Чи ми дуже зголодніли , чи причина в тому , що ми на природі , та все здавалось дуже смачнючим.
- Мама сказала, що в них є для нас сюрприз. - згадую про розмову з мамою.
- Мабуть купили нам подарунки. Потрібно було сказати, що в нас теж є для них сюрприз . - посміхається. - впевнений , наш сюрприз крутіший буде.
- Я мало не сказала. - посміхаюсь . Ми навіть думаємо однаково. Я реально мало не сказала цього мамі. - Вона просила щоб ми їх зустріли.
- Зустрінемо значить.
- Ти досі ненавидиш мою маму? - кілька разів хотіла це запитати , та не наважувалась.
- Ні. - відразу ж відповідає Кевін .- Я не можу ненавидіти жінку, яка по-перше , подарувала мені тебе, а по-друге, робить щасливим мого батька . Я просто не сприймав її серйозно, в батька до твоєї матері було багато жінок і всім потрібні були його гроші. Вони крутили ним як хотіли , а він наче сліпим був. Доводилось відкривати йому на них очі.
- І ти вирішив , що ми такі ж самі. - продовжую.
- Так. Але я помилявся. І я щасливий, що ви з'явились в нашому житті маленька. Я дуже щасливий , що ти Кеті вирішила прилетіти в Лондон.
- Ну взагалі - то мене ніхто не запитував. Мама поставила мене перед фактом. Не хотіла, щоб я сама жила в Україні. До того я жила з бабусею , та вона померла . Так я й з'явилась в твоєму домі.
До самого вечора , ми сиділи біля річки і насолоджувались тишею, смачною їжею і один одним. Коли повернулись додому, всю ніч доводили один одному силу нашого кохання. Здається , це нам ніколи не набридне.
Вранці ми швидко прийняли душ, зібрались і поїхали в аеропорт зустрічати батьків. Ми весь час мовчали . Кевін знов переплів наші пальці, підніс мою руку до свого обличчя, поцілував і підморгнув мені, показуючи , що все буде добре. Та я бачила, що він теж нервує. Нервує але намагається бути спокійним і врівноваженим. Ну все правильно , хоч хтось з нас , має бути таким.
Батьків ми побачили відразу , вони виглядали дуже щасливими, відпочившими і засмаглими. А мама взагалі , наче світиться зсередини. Дуже гарно виглядає . Незважаючи на те , що я страшенно нервую перед нашою розмовою, я страшенно за ними скучила, за обома. Ми обійнялись , забрали багаж і пішли до нашого авто. Ми з мамою сіли позаду , а Браян на моє місце, поруч з Кевіном. Хм. Моє місце... Посміхаюсь від цієї думки. Всю дорогу додому , ми слухали розповідь батьків про відпочинок і навіть вийшло трішки розслабитись. Кілька разів в дзеркалі заднього виду, ловила погляд і підморгування Кевіна. Він це так гарно робить... Та він мабуть все гарно робить. Кохаю. Господи , як я його кохаю.
