За межами кохання - Тетяна Калинова
Останні кілька днів , були мабуть найщасливішими в моєму житті. Ми з Кеті весь час були разом. Обіймались, цілувались, кохались. Ми зблизились настільки, що я здається вже й дихати без неї не можу. Потрібно постійно відчувати її поруч. Ніколи б не повірив , що можливо відчувати такі сильні почуття до дівчини, якби не відчував їх сам. Вона стала для мене всім, моя дівчинка. Заради її посмішки , готовий звернути гори, а через одну її сльозинку, готовий вбити.
Все змінилось в одну мить...
- Ми з Ені чекаємо дитину. - Бах! Наче щось в голові вибухнуло. Такого я не чекав. Батькові 47, а Ені скільки? 40? 39? Та їм вже наших дітей час бавити... Ні, звісно я бажаю щастя своєму батькові, але я егоїст. Мене більше цікавить , моє особисте щастя. А моє щастя - це моя зведена сестра... Кет - моє щастя і я не збираюсь відступати. Підіймаюсь і беру її за руку, відчуваю яка вона напружена. Хотів сказати , що ми кохаємо один одного і що ми з Кеті разом. Та вона не дає мені сказати, вона вмикає задню. Невже для неї все так просто? Невже вона готова пожертвувати нашим коханням і щастям, через вагітність матері. Я знаю, що це неочікувано, сам в шоці, але для мене, це нічого не змінює. Не існує того, що зможе примусити мене відмовитись від Кеті. Щоб не вибухнути просто тут, за столом, вирішив прокататись на байку і заспокоїтись .
Все пішло не так. Чорт забирай. Я сподівався, що ми сьогодні скажемо батькам про наші стосунки , а завтра Кеті поїде зі мною на чемпіонат . Дали б батькам цей час , щоб зрозуміти і прийняти, або не прийняти і після , ми б все обговорили. Мене не буде три дні. Не знаю , як зможу залишити її на цей час, тому сподівався, що вона буде поруч. Але ж ні. Кеті злякалась. Дідько. Що я роблю? Я ж не побачу її три дні і замість того, щоб бути зараз поруч і обіймати свою дівчинку, я психую і ображаюсь. Розвертаю байк і їду додому. В будинку вже темно, всі мабуть сплять . Підіймаюсь на другий поверх і відчиняю двері в її кімнату. Навіть не роздягаючись лягаю поруч на ліжко і міцно обіймаю її.
- Вибач маленька що я психанув, просто я думав, що сьогодні нарешті все вирішиться, але ...
- Я не змогла Кевіне. Вони такі щасливі, я не хотіла псувати їм такий день. Спочатку я подумала , що це кінець для нас з тобою ... Але я не хочу ... Не зможу без тебе. - притягую її ще ближче.
- Я б все-одно не відпустив тебе, Кеті. Ти моє щастя , кохана , а від щастя не відмовляються.
- Зачекаємо кілька днів. Добре? Ти приїдеш і тоді розповімо. - вона з надією дивиться мені в очі. - тільки не ображайся. Я кохаю тебе. 2-3 дні нічого не змінять.
- Добре. Як скажеш мила. - цілую її . - Може все-таки поїдеш зі мною? Не хочу тебе залишати.
- Ні Кевіне. Я зачекаю тебе вдома. - Кеті ще ближче притуляється до мене і ми міцно обійнявшись засинаємо.
Вранці розплющивши очі і відчувши її поруч , навіть промайнула думка, нікуди не їхати. Та остаточно прокинувшись , піднявся і пішов в свою кімнату збиратись. Після чого знов повернувся до Кеті. Чомусь ніяк не міг примусити себе залишити її.
- Кет. Мила. - цілую її обличчя намагаюсь розбудити. Вона розплющує очі і посміхається. - Сонечко , я вже їду.
- Вже ранок? - вона підіймається і висне в мене на шиї.
- Так кохана. Ти довго спала. Я буду сумувати. - обіймаю її міцно.
- І я буду сумувати . Я тебе кохаю Кевіне. - чую як за вікном вже сигналять мої хлопці.
- Мені вже час мила. - ніжно цілую її в губи і не розумію що за відчуття таке дивне, наче ми прощаємось назавжди. - Кохаю . - кажу ще раз і виходжу з її кімнати, мало не збивши з ніг батька. Добре що я одягнений і з сумкою.
- Кевіне, що ти ...?
- Я попрощався з Кеті. Все тату бувай. Мене вже чекають.
- Так. Я йшов тебе будити, думав що ти проспав. Удачі синку . Порви їх там.
- Дякую тату. Як завжди.
Вибігаю на вулицю і сідаю в авто .