За межами кохання - Тетяна Калинова
По дорозі додому , Браян замовив в ресторані святковий обід. Спочатку хотіли всі разом піти в ресторан, та мама сказала, що дуже втомилась через переліт і Браян відразу ж змінив плани. Все таки , він сильно кохає мою маму, це видно навіть в дрібницях. Вони гарна пара і я щаслива , що доля подарувала моїй мамі , другий шанс бути щасливою, особливо з таким чоловіком.
Поки батьки пішли до себе , ми з Кевіном прийняли доставку з ресторану і накривали на стіл. Та я робила все на автоматі. Чим ближче наближався час нашої розмови з батьками , тим більше я хвилювалась.
- Ти як? Трішки заспокоїлась? - обіймає мене Кевін. Я заперечно хитаю головою. - Після обіду я скажу їм про нас. І як би там не було, пам'ятай, я тебе кохаю і ми з тобою будемо разом, в будь-якому випадку. Ти зрозуміла? - Киваю. Кевін ніжно поцілував мене, та почувши кроки в коридорі, ми відійшли один від одного і продовжили накривати на стіл.
- Ооо. Які ви в нас молодці. Вже самі впорались . - щебече мама і вони з Браяном сідають за стіл. Ми приєднуємось до них. Минає буквально кілька хвилин, як Браян підіймається , відкриває шампанське і розливає по келихах.
- В нас якесь свято? - запитує Кевін. Браян ствердно хитає головою і поклавши пляшку з ігристим на стіл, наливає мамі сік. Я здається починаю розуміти , про який сюрприз йшлося... І я в шоці. Глянула на Кевіна , який посміхається батькові і розумію , що такого розвитку подій, ми не передбачили... Не уявляю його реакцію.
- Діти. - почав Браян . - Ми казали вам, що в нас є сюрприз, так от... - здається він теж трохи нервує. - Я розумію , що ми вже не такі молоді і не знаю , як ви до цього віднесетесь , та ми дуже щасливі . Загалом... - він взяв маму за руку, а вона наче сором'язлива дівчинка, відвела очі і опустила голову. Це було б дуже мило, якби не пахло кінцем для нас з Кевіном. - Ми з Ені чекаємо дитину. - в Кевіна з руки падає келих і він повертає голову в мою сторону, я ж не дивлюсь на нього, в мене вже повні очі сліз. Підіймаюсь , йду до мами і обіймаю її, потім Браяна.
- Вітаю вас. - з очей течуть сльози і тільки Кевін розуміє , що це не через розчулення. Він підіймається і підходить до нас, бере мене за руку і я розумію, що йому байдуже, він не відступить. Він все одно , як і планував збирається їм розповісти про наші відносини. Але зараз не час. Не сьогодні. Не так.
- Вітаю вас. Але в нас теж є сюрприз. - підіймає наші руки. - Ми з Кеті...
- Ми з Кевіном помирились. - перебиваю я , стискаючи його долоню. Сподіваюсь він зрозуміє . - Ми подружились і більше не сваримось. - відчуваю , як він своїм поглядом пропалює моє обличчя, але я не можу по-іншому, не зараз , не сьогодні.
- Яка я рада, мої хороші. - знов щебече мама. Кевін відпускає мою руку і сідає на своє місце. Більше він не звертав на мене увагу до кінця вечора. Образився. Батьки ще довго розповідали, як відпочивали і як дізнались про вагітність. Я посміхалась і робила вигляд , що слухаю, та насправді нічого не чула. Я щаслива за маму, але хочу і сама бути щасливою.
- Вибачте, я піду прогуляюсь , щось голова розболілась. - сказав Кевін , піднявся і вийшов з вітальні, а потім і з будинку.
- В вас точно все було добре? Він якийсь дивний. - запитав Браян.
- Все добре. Мабуть просто перехвилювався, чи не виспався.
- Можливо. Ми й самі були здивовані , коли дізнались про дитину, але дуже щасливі.
- Тепер в вас з Кевіном, буде маленька сестричка, або братик. - хотілось крикнути , щоб вони замовкли. Коли Кевін пішов, я відчула себе зрадницею. Я не хочу щоб він ображався. Мені теж важко.
- Йдіть відпочивайте, а я тут приберу. - кажу. Хочу залишитись сама.
- Дякую люба. Я дійсно сильно втомилась.
Вони пішли , а я розплакалась. Прибравши зі столу , пішла в свою кімнату. Минуло більше двох годин, а Кевін ще не повернувся. Я прийняла душ і лягла в своє ліжко, яке тепер здається занадто великим для мене одної і холодним. Останнім часом , ми з Кевіном спали в ньому разом. Я так швидко звикла до нього і тепер без нього не можу заснути. Сподіваюсь він заспокоїться і пробачить мені.