За межами кохання - Тетяна Калинова
Наступного дня, з чудовим настроєм ми приїхали до універу. Настрій чудовий , бо щойно , не доїжджаючи до універу , Кевін зупинив автомобіль і ми довго цілувались , здається навіть губи розпухли. Та попрощавшись на парковці , я вийшла з авто і щойно зробила кілька кроків , як до мене підбігла Дейзі і вхопивши за руку повела в протилежну від нашого корпусу сторону. Вона була розгублена і здавалось , що знає найважливішу в світі новину , якою терміново потрібно поділитись.
- Що ти робиш? Дейзі що сталось?
- Кеті тут таке робиться... Коротше, хтось пустив чутку, що ви з Кевіном разом... Точніше не так... - вона зам'ялась. - що він тебе... Ну , що він тебе...
- Я зрозуміла.
- Це не я, чесно. Я нікому про вас не казала.
- Я знаю , що це не ти. Не хвилюйся. Тут вистачає доброзичливців.
- Думаєш це Ітан? До речі, ще одна новина... Кажуть , що Ітан і Мінді почали зустрічатись.
- Ну що ж , з них вийде гарна пара. Вони однакові.
- Це точно. Що думаєш робити?
- А що я можу? Вчитись . Головне щоб Кевін знов не влаштував бійку. А ще я боюсь, що наші батьки можуть дізнатись раніше ніж потрібно. - видихаю і беру подругу під руку. - Ходімо Дейзі. Я не збираюсь ховатись, бо комусь не дає спокою моє життя.
- Ти молодець Кеті. Я б мабуть вже перевелась в інший навчальний заклад.
- Ну дякую подруго. Вмієш ти підтримати.
Ми разом пішли в аудиторію в якій в нас мала проходити перша пара. Як не дивно, та одногрупники ніяк не відреагували на мою появу, можливо ще не чули нових пліток, або не повірили , а можливо їм це просто не цікаво. Не всі ж такі виродки як Ітан чи Мінді. Це вже добре. До речі , останню я випадково зустріла в коридорі, коли йшла в туалет. Вони разом з Алексою і ще однією дівчиною , ім'я якої я не знаю, заштовхнули мене в туалет .
- Що ви робите? - кричу і намагаюсь вирватись. - Відпустіть.
- Зараз відпустимо. - каже Міранда. - А ти виявляється ще більша шльондра, ніж всі говорили. Спати з братом... Навіть з зведеним, це ж якесь... збочення. Але мабуть таким як ти байдуже. Думаєш ти йому потрібна? - вона почала сміятись. Я її не слухала, намагалась вирватись , але куди там , їх троє , а я одна.
- Навіщо ти це робиш , Мінді ? Невже так подобається бути стервом?
- Краще бути стервом , ніж шалавою.
Поки подруги Мінді мене тримали, це стерво порізала мою блузку ножицями і маркером написала над моїми грудьми "я трахаюсь з своїм братом"
- Треба щоб всі знали , яка ти хвора на одне місце. Ось так. Гарно ж вийшло дівчата? - запитала вона в подруг.
- Супер. - погодились посіпаки.
- Краще б ти повернулась туди, звідки прилетіла. Тут тобі не раді. Він був моїм , поки ти не з'явилась. І обіцяю, тепер я тобі жити спокійно не дам. Забирайся в свою Україну. Я впевнена , як тільки ти зникнеш , Кевін знов прибіжить до мене.
- Ти ж з Ітаном зустрічаєшся.
- Це не твої справи. Ти за все заплатиш, шльондра. Я ненавиджу тебе. - вона знов взяла в руки ножиці. - Так, тепер останній штрих. - вхопила мене за волосся і я зрозумівши , що саме вона хоче зробити, почала вириватись з новою силою . Я не дозволю їй відрізати мені волосся. - Дідько. Та тримайте ж її. - крикнула на своїх подруг. Вони боляче викрутили мені руки за спину і Мінді знов вхопила мене за волосся. Та раптом в туалет постукали, до того ж так сильно, що здається зараз двері виламають.
- Відчиніть негайно. - крикнув Кевін.
- Джонсе, ти забув де чоловічий туалет? - відповіла Мінді , але я бачила що вона злякалась. Видно вона теж знає Кевіна в сказі.
- Мінді. - гарчить він. - По-хорошому прошу, відчини кляті двері. - і знов сильний удар , мабуть ногою.
- Ми з тобою ще не закінчили стерво. - шипить мов кобра мені в обличчя і відчинивши двері в туалет , пускає скаженого Кевіна , а сама швидко виходить разом з подругами.