Українська література » » Земля мертвих - Жан-Крістоф Гранже

Земля мертвих - Жан-Крістоф Гранже

---
Читаємо онлайн Земля мертвих - Жан-Крістоф Гранже
призначили двадцять років ув’язнення, з яких сімнадцять — повноцінної відсидки.

Корсо повернувся додому і з певною недовірою дочитав досьє. Постать затятого злочинця — а він знав принаймні тисячу таких покидьків — не надто збігалася з образом убивці-рецидивіста, якого він шукав, педантичного лиходія, що примудрився не лишити після себе жодного сліду й діяв з надприродною жорстокістю.

Утім, досьє Жакмара не містило деталей (або світлин) убивства 1987-го року. А він хотів роздивитися рани на обличчі Крістін Вуґ, а також дізнатися, у який спосіб харцизник прив’язав дівчину тієї ночі…

Правду кажучи, забиття Софі та Елен набагато більше пасувало до нової постаті Собєскі: митця, реабілітованого в’язня, зірку ЗМІ. Окрему частину досьє Жакмар присвятив перевтіленню героя.

У бізансонському СІЗО Собєскі склав іспити на отримання ступеня бакалавра, а згодом ліценціата в царині права. У середині 90-х його перевели до тюрми Флері-Мерожис, де він узявся за малювання. В’язні й наглядачі спостерігали за розквітом таланту арештанта під номером 28 34 66. Засуджений умів зобразити обличчя будь-кого зі своїх співкамерників, або намалювати карикатуру вертухая на замовлення, чи відтворити на підставі світлини близьких осіб ув’язнених.

Незабаром (хоча всі й знали, який він гівнюк) йому дозволили замовити олійні фарби й перебудувати камеру в невеличку майстерню. Собєскі став визнаним портретистом у Флері. Крім картин у класичному стилі, він розробляє індивідуальний почерк, пише в дусі експресіонізму та створює низку картин, що вражають жорстокістю й правдою.

У 2000-му влаштовують виставку всередині закладу. Світлини розповсюджуються за межами тюрми. У 2002-му полотна Філіппа Собєскі виставляють офіційно, і то не в якій-небудь галереї, а в одній із найвідоміших на ринку сучасного мистецтва: її власниками є Ніколь Крузе й Жан-Марі Ґавіно. Компаньйони ставлять на талант художника — і, звісно ж, на образ злочинця, що покаявся. Буржуа й інтелектуали обожнюють того, хто ладен добряче розворушити їхню затишну культурну заводь.

І всі беруться підписувати петиції. Відомі особи подають голос на захист митця, що «гідно спокутував гріхи щодо суспільства». Сам Собєскі промовляє до глядача полотнами. І має рацію: такий художник не може бути вічно винним перед усіма. Хай колись він і скоїв злочин, але тепер його творчість набула від того більшої внутрішньої сили. З цього приводу часто згадували Караваджо, задираку й лиходія, якого вже давно визнали найвидатнішим свідком тюремного життя.

Втручаються політики. Представники лівих, а також і правих сил долучаються до боротьби, хоча як немодним стало прощати й виявляти доброту в 2000-ні роки. Слід негайно звільнити Собєскі!

Корсо спантеличено гортав статті, клопотання, промови захисників митця — відомі в усіх галузях імена. Він нерідко стикався з цими горлодерами, письменниками, співаками, політиками, усілякими зірками — таким усе було відомо наперед, тоді як суд ще навіть не виніс вироку, а поліціянти тупцювали на місці…

Справа Собєскі була трохи іншою: йшлося про реабілітацію, нові можливості і, як не дивно, про очисну силу мистецтва. Але Корсо не міг уторопати, чому Гом Соб після того, як просидів двадцять років у буцегарні й ударився в малярство, мав би раптово забути про свою хижу сутність. Як казала Бомпар: «Ви завжди можете виховати психопата. Але в сухому залишку матимете лише вихованого психопата».

Корсо перейшов до знімків картин. Полотна справляли неабияке враження. Етюди, присвячені ув’язненим, датовані 2000-ми роками, випромінювали незбагненну силу. Відтворювали світ клаустрофобії: виснажені самотністю обличчя або ж навпаки — обрезклі від кепських харчів і нудьги. Картини зі стриптизерками насправді вражали. Кожній дівчині Собєскі вибрав певний аксесуар, як на портретах членів королівської родини ХVIII століття пензля Ґойї. Він обернув їх на королев, а також зумів передати самотність жінок, що слугували об’єктами бажання; їх виштовхнули на сцену — так в’язнів запихають до тюрми.

В останні роки він писав здебільшого порноакторок, повій, наркоманок — жорстка тематика. Риски замінив нашаруванням фарби, і в такий спосіб узявся відтворювати лінії, тіні, рельєф. Такі картини кортить не лише розглядати, але й мацати. Так і хочеться торкнутися рукою глевкої текстури: складок і виступів, заглибин і згинів…

Неоекспресіонізм — слово, що часто згадувалося в статтях і виставкових каталогах. Авжеж, у пихатих, перекручених обличчях моделей, у спокусливому мармурі їхньої шкіри спостерігалася різкість, притаманна експресіонізму початку XX століття або Новій Речевості 20-х років, у дусі Отто Дікса чи Жоржа Ґроса.

Його також порівнювали з художниками ближчого періоду: Френсісом Беконом, Люсьєном Фройдом… Собєскі справді полестили, адже з перелічених митців два останні — найдорожчі на ринку. Корсо цікавився сучасним живописом, а імені Собєскі ніколи не чув. Хоча той мав право на цілу купу репортажів, інтерв’ю, запрошень на телевізіні майданчики.

А головне — поліціянт хотів зрозуміти, як так сталося, що людина, яка пережила навіть не реабілітацію, а справжнє воскресіння, піддалася давнім спокусам, коли вже минуло десять років після буцегарні.

Корсо не вірив у виховну силу тюрми. Як узагалі можна через позбавлення волі загасити внутрішній вогонь, що буяє в душі злочинця? Навпаки… Нечисті бажання лише тамуються, заганяються в пляшку до наступного відкоркування. Чи годен був Собєскі, сидячи в чотирьох стінах, приборкати свій нахил до насильства, жорстокості, сексуальних збочень? Малювання допомогло? Чи він зумів вихлюпнути із себе крізь кінчик пензля всі темні бажання на полотно? Корсо дуже в цьому сумнівався.

Так він розмірковував на самоті до другої ранку в себе вдома, аж раптом зачепив оком певну деталь на світлині: на ній була зображена низка полотен, виставлених на міжнародному ярмарку сучасного мистецтва «Арт Базель 2015». Крайній праворуч, — безперечно, портрет Майка, тобто Фройда, порноактора-філософа, єдиного друга Ніни Віс. Той позував оголеним, його кулемет перебував у стані спокою (чи не вперше), а сам він ніби виринав із мулу, виліплений руками Собєскі.

Ще одне підтвердження його вини. Тобто Собєскі був знайомий з Фройдом. Він, звичайно, був коханцем Софі та Елен. Він же був людиною з льоху. А може — й чоловіком з Мадрида. Зрештою, його картини, якщо не фактурою, то самим духом були суголосні чорно-червоному настрою полотен Ґойї.

Корсо схопив мобільний і набрав Барбі.

— Ну, як ти там — спиш?

35

Вони зустрілися в 36-му будинку й почали шукати збіги. Перед тим, як подзвонити в двері художника, Корсо хотів упевнитися, що має справжні козирі в руках. Перший урожай виявився бідним. У роздруківках потерпілих — ані сліду контактів із Собєскі. Його ім’я жодного разу не згадувалося серед клієнтів «Сквонка». Ані серед передплатників Ахтара.

На світанку Корсо змусив себе зателефонувати до Майка, себто Фройда. Порнозірка

Відгуки про книгу Земля мертвих - Жан-Крістоф Гранже (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: