Адвокат негідників - Джон Гришем

Сюзанна, молодша сестра, заперечує:

— Але ми говорили з татом, пане Руд. Вони міцно спали, коли в будинку щось загуркотіло. Він подумав, що їх грабують. Ухопив пістолет, вибіг у хол, а побачивши в темряві постаті, — упав на підлогу. Хтось вистрілив першим, лише тоді він відповів пострілом. Він каже, що пам’ятає, як мама закричала і кинулася в хол подивитися, що з ним.

— Йому дуже пощастило, що він вижив, — кажу я. — Вони ж застрелили двох собак, так?

— Хто ці покидьки? — знесилено питає Томас.

— Поліцейські, хороші хлопці.

Тоді я розповідаю їм історію свого клієнта Сонні Верта, про танк в його вітальні і про виграний позов. Пояснюю, що наразі подати цивільний позов — єдине, що вони можуть зробити. Їхньому батьку висунуть обвинувачення, його притягнуть до відповідальності, а коли нарешті з’ясується вся правда — і я запевняю їх, що ми викриємо геть усе — Сіті доведеться з нами домовлятися. Їхня кінцева мета — не допустити, щоб їхній батько опинився за ґратами. Про справедливе покарання за те, що сталося з їхньою матір’ю, їм доведеться забути. Цивільний позов, поданий, звісно, хорошим адвокатом, гарантує більш вигідний перебіг подій. Покривання вже запущено в дію — наголошую кілька разів.

Вони щосили намагаються слухати, але зосередитися не можуть. Хіба можна їх звинувачувати в цьому? Обидві жінки плачуть, Томас не може говорити, тож розмова закінчується.

Зараз мені час пригальмувати.

Відспівування Кетрін Ренфро не закрили для громадськості, тож я без запрошення прибув до методистської цервки за лічені хвилини до початку. Відшукав сходи, піднявся на балкон і сів у напівтемному приміщенні. Тут, нагорі, я один, та загалом у храмі повно людей. Розглядаю натовп унизу: всі білі, усі представники середнього класу, усі не можуть повірити, що в їхніх друзів, на яких були самі піжами, сім разів вистрелили поліцейські.

Хіба подібні безглузді трагедії не можуть повторюватися в інших частинах міста? Ці люди твердо вірять у закон і правопорядок. Вони свідомо ходять на вибори і хочуть суворих законів. Вони вважають, що загони спецпризначення необхідні для боротьби з тероризмом і наркотиками. Як же таке могло статися?

На церемонії відсутній Дуґ Ренфро. Як написали в учорашній «Кронікл», йому щойно висунули обвинувачення. Він все ще у шпиталі, але потроху одужує. Він благав лікарів і поліцейських дозволити йому піти на похорон дружини. Лікарі сказали «звичайно», поліцейські сказали «в жодному разі». Він становить загрозу суспільству. Жорстокий побічний ефект цієї трагедії — до кінця життя над Дуґом тяжітиме ота начебто причетність до торгівлі наркотиками. Більшість із цих людей віритимуть йому, його спростуванням, але хтось і засумнівається. У чому ж насправді замішаний старий Дуґ? Він неодмінно в чомусь винен, інакше наша брава поліція за ним би не прийшла.

Як і решта присутніх, скорбую під час церемонії. Панує атмосфера нерозуміння і гніву. Священик втішає, хоч сам до ладу не розуміє, що трапилось. Він намагається надати всьому якийсь сенс, та це завдання непосильне. Коли він завершує і ридання гучнішають, спускаюсь сходами й виходжу в бічні двері.

Через дві години у мене дзвонить телефон. Це Дуґ Ренфро.

Таким адвокатам, як я, доводиться працювати таємно. Моїх опонентів захищають посади, форма і чималі можливості, надані державною владою. Вони стоять на сторожі правопорядку, натхненні складеними присягами і службовими обов’язками, та коли вони безсовісно обманюють, то мені доводиться обманювати ще більше.

У мене мережа контактів і джерел інформації. Друзями їх не назвеш, адже дружба передбачає певні зобов’язання. Яскравий приклад — Нейт Спуріо, чесний коп, який не візьме ані цента за інсайдерську інформацію. Я пропонував. Другий такий приклад — репортер «Кронікл», за нагоди ми з ним обмінюємося чутками. Абсолютно безкоштовно. Один із моїх улюбленців — Оукі Швін, от Оукі завжди бере гроші.

Оукі належить до середньої ланки клерків у канцелярії федерального суду міста. Свою роботу він ненавидить, колег зневажає і ніколи не гребує можливістю підзаробити. А ще він розлучений, зловживає алкоголем і постійно тримається на межі сексуальних домагань на робочому місці. Цінність Оукі визначається його можливостями маніпулювати випадковим розподілом справ у суді. Поданий цивільний позов повинен за збігом обставин потрапляти до одного з шести федеральних суддів. Розподіл виконує комп’ютер. Ця невеличка процедура, на перший погляд, працює цілком добре. Завжди є суддя, якому ви віддали б перевагу. Це залежить від суті справи і, можливо, від вашої історії в судових залах, однак хто перейматиметься, коли процедура цілком випадкова? Натомість Оукі вміє підлаштовувати програмне забезпечення так, щоб вийти саме на потрібного вам суддю. За це він бере плату, і то чималу. До того ж його можуть упіймати, хоч він і запевняє мене, що не можуть. Якщо його піймають, то звільнять і, ймовірно, притягнуть до відповідальності, та Оукі до такої ймовірності байдуже.