Адвокат негідників - Джон Гришем

Починається прогноз погоди, я йду в душ.

Напарник заїжджає по мене о восьмій, прямуємо до шпиталю. Дуґ Ренфро все ще у хірургії. Рани офіцера Кістлера не становлять загрози життю. Копи всюди. У переповненій кімнаті очікування Напарник вказує на групу приголомшених людей, які сидять поруч і тримаються за руки.

Не вперше замислююсь над запитанням: чому копи просто не подзвонили у двері в якийсь прийнятний час і не поговорили з паном Ренфро? Двоє копів у цивільному одязі чи, скажімо, тільки один у формі? Чому? Відповідь проста: вони вважають себе частиною виняткової елітної сили, а ще їм потрібні гострі враження, і от — невинні жертви потрапляють до лікарні.

Томасу Ренфро близько сорока. За даними Напарника, він окуліст, працює тут неподалік. Дві його сестри живуть не так близько, їх у шпиталі ще нема. Важко ковтаю і підходжу до нього. Він хоче від мене відмахнутися, але я знову й знову повторюю, що нам потрібно поговорити. Нарешті він погоджується усамітнитися в кутку. Бідолаха, він чекає на своїх сестер, щоб разом поїхати до моргу і почати приготування до похоронів загиблої матері, в той час як їхній батько все ще в лікарні. Я перепрошую за свою надокучливість, а коли пояснюю, що вже мав справи з цими копами у подібній ситуації, він прислухається до мене уважніше.

Він тре почервонілі очі і промовляє:

— Здається, я вас уже десь бачив.

— Можливо, в новинах. Я веду кілька гучних справ.

Повагавшись, він уточнює:

— А ця справа — яка?

— Буде ось що, пане Ренфро. Ваш батько не скоро повернеться додому. Коли лікарі його відпустять, копи заберуть його до в’язниці. Його звинуватять у замаху на вбивство офіцера поліції. Максимальний термін — двадцять років. Заставу для нього призначать розміром із мільйон доларів Словом, якусь неймовірну, а він не зможе її внести, бо прокурор заморозить його активи. Будинок, банківські рахунки, геть усе. Він ні до чого не матиме доступу — саме так і клепаються обвинувачення.

Ніби цій нещасній людині мало було потрясінь за останні п’ять годин. Він заплющує очі й хитає головою, але слухає. Тож я продовжую:

— Причина, з якої я вас зараз турбую, полягає в тому, що важливо негайно подати цивільний позов. Бажано завтра. Смерть вашої матері як наслідок неправомірних дій, напад на вашого батька, застосування надмірної сили, некомпетентність поліції, порушення прав тощо. Я все це викладу. Раніше я таке вже робив. Якщо нам пощастить із суддею, то у мене одразу з’явиться доступ до їхніх внутрішніх матеріалів. Поки ми тут розмовляємо, вони маскують свої помилки, а в цьому вони справжні майстри.

Він важко опускається, вагається якийсь час, а тоді каже:

— Це занадто.

— Розумію, — протягую йому свою візитівку. — Подзвоніть мені, як тільки зможете. Я постійно борюся з тими виродками, тож правила знаю. Вам зараз дуже погано, але, на жаль, найгірше ще попереду.

— Дякую, — ледве вимовляє він.

По обіді того ж дня поліція зазирнула на розмову до Ланса, простодушного хлопчини, сусіди Ренфро. Всього лиш троє копів у цивільному сміливо зайшли до будинку беззбройними і не в бронежилетах. Вони навіть танка з собою не мали. Все було тихо, минулося без стрілянини.

Дев’ятнадцятирічний безробітний невдаха Ланс удома сам, і його життя ось-ось зміниться безповоротно. Поліція має ордер на обшук. Коли вилучають ноутбук і мобільний, Ланс починає говорити. Коли його мама повертається, він сидить у вітальні і у всьому зізнається. Він близько року потай користувався Wi-Fi-системою Ренфро. Торгує він у дарквебі, на сайті під назвою «Мілліс Маркет» — там можна купити будь-яку кількість будь-якого наркотика, нелегального чи рецептурного. Він займається екстазі, бо воно доступне, і дітям — його клієнтам — подобається. Бізнес він веде у валюті біткоін, поточний баланс становить приблизно 60 тисяч доларів. Усі деталі простежуються в торренті, і вже через годину його виводять у кайданках.

Отож о 17:00, тобто приблизно через чотирнадцять годин після рейду, поліція нарешті дізнається правду. Але їхній процес покривання вже задіяний. Вони влаштовують витоки інформації то тут, то там, і вже назавтра рано-вранці я читаю «Кронікл» онлайн і бачу основні новини. Є фото Дуґласа і нині покійної Кетрін Ренфро, а також офіцера Кістлера. Він поданий як герой, Ренфро — як злочинці. Дуґ підозрюється в участі в незаконному обігу наркотиків через інтернет. Неймовірно, кажуть сусіди. Навіть не здогадувались. Такі милі люди. Кітті просто потрапила під перехресний вогонь, коли її чоловік відкрив вогонь по миролюбному правоохоронцю. Її поховають наступного тижня. Йому невдовзі висунуть обвинувачення. Кістлер має вижити. Про Ланса — ані слова.

За дві години потому зустрічаюся з Нейтом Спуріо у крамниці бейглів у торговельному центрі, що в північній частині міста. Нам не можна бачитись на людях, принаймні не так, щоб нас міг упізнати хто-небудь, хто може бути копом чи