Адвокат негідників - Джон Гришем

казна-що. Піднявся справжній шторм, і Дьюї не зміг достатньо швидко отримувати позики. Його картковий будинок ефектно руйнувався. ФБР, податкова, комісія з цінних паперів і ціла зграя інших типів з посвідченнями враз підоспіли, і кожен розмахував ордером. Обвинувальний акт завтовшки з дюйм містив жорсткі звинувачення проти Дьюї, який і був справжньою їх ціллю. Також акт викривав велику змову між його банкірами, бухгалтерами, партнерами, юристами, біржевим маклером і двома міськими радниками. У ньому в деталях описувались десятки порушень Акту про корумповані організації та організації під рекетирським впливом — найкращого подарунка, який Конгрес міг припіднести федеральним прокурорам.

До мене також приглядалися, підозрювали в причетності, хоч я й не зробив нічого протизаконного. На щастя, мені вдалося обійтися без обвинувачень. Якийсь час складалося враження, що розслідування проводитиметься в стилі «спершу стріляємо, потім питаємо». Та федерали невдовзі втратили до мене інтерес. Були й крупніші птиці, яких належало зловити.

Алану пред’явили обвинувачення, власне, за те, що він був сином Дьюї. Коли ФБРівці пригрозили висунути обвинувачення ще й дочці Дьюї, той здався і погодився на сорокарічний термін. Липові обвинувачення проти його дітей були скасовані, а більшість його співучасників визнали провину для пом’якшення вироків. Усі уникли тривалих термінів ув’язнення. Словом, Дьюї повівся дуже гідно і взяв на себе основну провину.

Він зводив своє поле для гольфу — з пафосною назвою «Стара Плантація» — паралельно з розслідуванням ФБР. За кілька тижнів гроші зникли, і будівництво завмерло — після чотирнадцятої лунки.

Як мені відомо, на сьогодні це єдине поле на чотирнадцять лунок у світі. На честь Дьюї його називають «Олд Ріко». Членство мають лише кілька його приспішників і змовників. Тепер Алан має завдання дбати про поле, підтримувати його в належному стані, і в нього це виходить. Сам він грає без упину і мріє стати професіоналом. Він чимало заощаджує на наймі доглядачів поля — добирає лише нелегалів. До того ж, на нашу думку, йому відомо, де заховані награбовані раніше статки Дьюї. За членство я сплачую 5 000 доларів на рік, і воно того варте — хоч би тому, що тут не людно. Ґріни[6] і ті-бокси[7] зазвичай у гарному стані. Фервеї[8] трохи нерівні, але ніхто не переймається. Якби нас вабив бездоганний газон, ми вступили б до справжнього клубу, хоча ніхто з нас, учасників «Олд Ріко», не пройшов би процесу вступної перевірки.

Щосереди о сьомій вечора ми збираємося на «брудний гольф» — гру, яка має небагато спільного з тим, що показують на CBS. Початковим наміром Дьюї було спершу збудувати поле, щоб йому було де грати, а тоді звести клубний будинок, щоб йому було де випити. Не маючи клубного будинку, задля склянки і укладання парі перед грою ми збираємося у переобладнаному тракторному амбарі, в якому Дьюї колись забавлявся півнячими боями. Певно, це єдиний злочин, не згаданий в його обвинувальному вироку. Алан живе на горішньому поверсі з двома жінками, жодна з яких не є його дружиною, і є організатором «брудного гольфу». Двоє молодиків працюють на барі, терплять грубощі і жартують із присутніми. За традицією, перший тост піднімають на честь Дьюї, який посміхається з кепського портрета над баром. Сьогодні нас одинадцятеро — пристойна кількість, якщо взяти до уваги, що в «Олд Ріко» усього дванадцять гольфкарів. Поки п’ємо першу пінту, Алан складає сітку турніру, встановлює гандикапи і збирає гроші. За «брудний гольф» кожен учасник платить 200 доларів, переможець отримує все — виграш непоганий, але мені він ніколи не діставався.

Щоб перемогти, потрібен досвід, ясна річ, але також високий гандикап і уміння непомітно шахраювати. Правила гнучкі. Скажімо, невдалий удар, який виходить за межі фервею, зараховується, якщо вдається знайти м’яч. В «Олд Ріко» нема такого поняття як «поза грою». Знайдеш — грай. Промах на три фути і менше завжди зараховується, хіба що від суперника відвернулася удача і він хоче грати жорстко. Кожен гравець має право вимагати, щоб інший гравець повторив удар. Усі четверо можуть узгодити, що кожен має право виконати другу спробу, або вільний удар після невдалого удару. А також, якщо всі четверо в доброму гуморі, кожен може зробити другу спробу перед сьомою лункою і ще одну — після. Що й казати, нечіткість правил веде до непорозумінь та конфліктів. Оскільки не один із десяти гольфістів трохи знає справжні правила, кожен раунд «брудного гольфу» сповнений нескінченних нарікань, образ, звинувачень і навіть погроз.

Напарник веде мій гольфкар, і я тут не єдиний з охоронцем. Оскільки граю я один, мене поставили в пару з Тобі Чоком, колишнім міським радником, який відсидів через крах Дьюї чотири місяці. Він веде свій гольфкар сам. Кедді[9] на «Олд Ріко» заборонені.

Після годинного випивання і налаштування прямуємо на поле. Сутеніє, освітлення ввімкнене, і ми, граючи в гольф уночі, почуваємося дуже привілейованими особами. Лунає стартовий постріл. Тобі і я приписані до п’ятого ті, і коли Алан гукає «Вперед», ми кидаємося вперед, кари підстрибують, ключки дзвенять і торохкотять, дорослі підхмелені чоловіки пахкають великими сигарами, ухкають і щасливо вищать у темряві.

Напарник усміхається і хитає головою. Безумні білі люди.

Частина третя. Войовничі копи