За вуаллю брехні - Юлія Ковалевська

За правилами етикету всі встали, а Аліксен підійшов прямо до своєї племінниці і обійняв її так, як уміє обіймати лише батько. Він погладив її по голові і стишеним голосом сказав:

– Вітаю вдома, Ессі… Люба моя, мені так шкода… Це така велика втрата для всіх нас, пробач, що не були поруч…

– Усе гаразд, головне, що зараз наша родина знову разом… – схлипуючи мовила вона. Дівчина глянула на них, втираючи сльози: – Як мені вас не вистачало… До речі! Хочу познайомити вас із моєю сестрою Мар’єн, – Ессі підійшла до дівчини та поклала їй руку на плече, легенько підштовхуючи вперед. Мар’єн зробила реверанс, а Аліксен трохи схилив голову перед нею.

– Мій брат багато писав про тебе, як про дуже розумну панянку, радий нарешті познайомитись з тобою, – він поклав їй руку на плече та тепло усміхнувся:  – Вітаю у родині, доню. Тепер давайте сідати за стіл, я хочу дізнатись, як ваші справи. Давно не отримував листів з графства.

Ессі розповіла, як проходив цей рік: про свої успіхи в навчанні та підготовці до отримання титулу графині Ерстефської, про нові захоплення, як от стрільба з арбалету, про Оліс та Рендара, та про те, що батько останнім часом часто кудись їздив, на що Аліксен вправно приховав свою реакцію.

Мар’єн теж розповіла про те, що готується бути правою рукою Ессі, адже нікому не потрібне придане без благородної крові. А жити із простолюдинами жити їй не дозволить родина. Такий собі злий жарт долі, але дівча було вдячне за те, що має, не сподіваючись на більше.

– Приємно чути про ваші успіхи, – сказав чоловік, відкладаючи серветку на стіл. – Я думаю ви хочете перепочити з дороги, Хельма покаже вам ваші кімнати, – дівчата подякували за трапезу і збирались уже виходити, як чоловік додав, – Ессі, як відпочинеш, зайди до мене в кабінет, він у кінці коридору на другому поверсі.

– Звісно, дядьку.

– Ходімо дівчатка, я вам підготувала наші найкращі кімнати, вони вам точно сподобаються! – Ессі ледь стримала тривожну усмішку, уявивши, що їх там може чекати. – Я так довго чекала на вас, любі мої, так довго! Ми надолужимо увесь той час, що були так далеко одна від одної, я вам підготувала екскурсію, а ще ми обійдемо всі найкращі крамниці цього міста, там стільки незвичних суконь та прикрас з інших країн! Ви будете в захваті! Ось ми й прийшли, це твоя кімната, сонечко, – сказала вона Мар’єн. На диво, тут був досить спокійний інтер’єр, і тепер Естеса молилась, аби її покої були такими ж. І їй пощастило – сусідня гостьова кімната була без усіляких непотрібних прикрас, лише біла ліпнина та картини на блакитних стінах, велике ліжко та диван, а також кілька столиків, на кожному з яких стояла величезна ваза з яскравим букетом, що мали просто надзвичайно приємний солодкий аромат.

– Дякую, Хельмо, кімната просто чудова, – дівчина обійняла її.

– Нема за що, доню, а зараз іди відпочинь, якщо щось треба, то звертайся або до мене, або до Корі, – вона вказала на свою служницю, що стояла поруч.

– Гаразд, дякую, – усміхнулась Ессі та зайшла в кімнату. Підійшовши до ліжка, дівчина просто впала на нього та миттю заснула, без сновидінь з того самого дня.


 

Остіс

Хельма

Аліксен