Підкорена босом - Аманда Рід

— Починай, — шепоче він, ніжно торкнувшись мого підборіддя. — Моя красуня…

Я облизую губи, глибоко вдихаючи. Його слова розходяться мурашками по шкірі.

Проводжу рукою по тканині спідньої білизни та тягну її вниз. Здригаюсь від надлишку почуттів, невже я справді стою перед босом на колінах у розпал робочого дня, маючи намір відсмоктати йому. Адже двері до його кабінету не зачинені…

Прямуючи сюди, я лише хотіла побачити Андрія, а натомість я зараз тремчу від збудження і сильного бажання.

Мій погляд підіймається нагору й зустрічається з чорними очима. Вони повні пристрасті та бажання. Боже, я так хочу його. Шалено, пристрасно та безмежно.

Андрій дивиться на мене таким поглядом, що я відчуваю, наче горю. Накриваю долонею гарячу, тверду плоть та стискаю її. Чоловіче дихання прискорюється, і я знаю, що він також прагне цього.

— Зворотного шляху вже немає, Лізок, — хрипко озивається Андрій.  

Моє серце готове вистрибнути з грудей від нетерпіння. Нахиляюсь. Губи торкаються збудженої твердості, і я чую, як мій бос важко дихає, коли я починаю заглиблюватися.

Мене б'є струмом. Не дивлячись на те, що я доводжу до нестями свого коханого чоловіка, відчуваю власну вологу між ніг.

Андрій здригається і збирає в кулак моє волосся, коли губи сильніше охоплюють збуджений член. Я видаю тихий стогін, коли він починає рухатися разом зі мною, затягуючи мене у світ порочної насолоди.

Це відчуття — «його гідності» в роті, чоловічий смак на губах — змушує мене забути про все на світі. Я сконцентрована лише на зухвалому процесі, на його диханні, кожному русі.

Підіймаю голову вгору, не відриваючись від процесу, у чорних очах бачу, що Андрієві все подобається. Збожеволіти. Це робить мене такою щасливою, такою задоволеною.

Знову охоплюю член рукою та прискорюю рух. Заковтнути величезну «гідність» боса не виходить, тож допомагаю собі рукою.

Смокчу ніжну голівку, злизую солону краплю. Почуваюся набагато розкутіше. Хочу довести боса до оргазму. Втілюю в реальність всі порочні фантазії, геть-чисто забувши, що двері кабінету не замкнені.

— Моя розумниця, — підбадьорює мене бос. — Ти неймовірно красива зараз. Стримуюсь з останніх сил. Не можу намилуватися цим видовищем.

Від кожного глибокого та швидкого проникнення я відчуваю як наближається розв'язка. Мені здається я й сама ось-ось вибухну. Так це заводить.

— Стій, Лізок, — гарчить від задоволення бос. — Стій, якщо не хочеш проковтнути.

Не знаю, що рухає мною. Швидше за все, концентроване безумство. Тому що я не зупиняюся, а навпаки прискорююсь, доставляючи чоловікові нереальне задоволення та довгоочікуваний оргазм.

Гарячий струмінь б'є мені в горло і я не замислюючись ковтаю все без залишку. Я думала це чиста гидота, виявилося ні…

— Лізок, ти мене дуже здивувала! — дихаючи крізь зуби, вимовляє мій бос.

Витерши губи та підборіддя від власної слини, підводжуся з колін.

— Не тільки тебе… — намагаюся повернути собі самовладання. Мене чомусь всю трясе.

Бос хапає мене за стегна і зненацька смикає вниз блискавку на моїх брюках. Підіймається на ноги, у той час, як його величезна долоня пірнає під мій одяг.

— Андрію… — злякано дивлюся на нього.

— Якого біса ти знову в штанах, Лізок? — гарчить мені у скроню. Його пальці нахабно розтирають вологу на моїх складочках.

Не стримуючись, видаю стогін і чіпляюся за кам'яні плечі. Ноги підкошуються. Бос проштовхує в мене два пальці й починає розмашисто трахати мене ними.

— Я заборонив тобі носити штани, — кусає мене за вушко, а потім знаходить мої губи. Закриває їх своїми, бо мені складно стримувати стогони.

— Андрію, хтось увійде… прошу… зупинись.

Про це «кричить» мій мозок, але повірте, моє тіло насаджується на прокляті порочні пальці.

— Не увійде, доки ти не закінчиш, моя розпусна дівчинка…

Мені багато не потрібно. Усього кілька вправних рухів, кілька поштовхів у клітор і по тілу проходить потужний розряд організму.

— А міг би бути мій член ... — покинувши моє лоно, бос облизує свої пальці.

Член би так не зміг облизати, — знущається безглуздий внутрішній голос.

Матінко, про що я думаю…

— Мені сподобалася твоя інтрига та десерт, — бос швидко приводить мене до ладу, бо сама я не здатна. — За штани я попередив, але вибачу цього разу. Твоя сміливість все перекреслила. Ти не перестаєш мене дивувати, Лізок.

Я дивлюся на нього, намагаючись зібрати свої думки розкидані в хаосі. Його чорні очі сяють задоволенням, і я розумію, що сьогодні залишить величезний слід у наших непростих стосунках.

Рівно через десять хвилин, після того, як я вже практично готова повернутися до роботи, двері без стуку відчиняються і в кабінет влітає Карина. За нею спокійно заходить Роберт.

Вони обидва зупиняються дивлячись на нас з подивом. На щастя я вже встигла зібратися і прийти до тями, а Андрій, як завжди, виглядає спокійним і непроникним.

Карина оживає перша та підходить до Андрія. Роберт не втрачає можливості вкотре оцінити мене.

— Я замовила квитки, завтра виліт, — Карина зупиняється навпроти Андрія. Дуже близько.

Біля мого Андрія!

— Чудово, — відповідає Андрій, не виявляючи жодного емоційного сплеску. — Дякую, Карино. Замов ще один квиток.

— Ще один? — верещить дівчина. — Навіщо?

— Для Лізи, — стримано відповідає Андрій. — Вона поїде із нами на презентацію. Мені важлива її думка.

— З яких це пір? — бризкає отрутою дівчина.

— З недавніх, — спокійно відповідає мій бос.

Погляд Карини миттєво кидається в мій бік. Її очі сповнені презирства та неприхованої злості.

— Що? — вона протестує, повертаючись назад до Андрія. — Але ж вона...

— Я прийняв рішення, — перебиває її Андрій, його тон рішучий і непохитний. — Ліза поїде з нами!

Дивлюся на нього. Я вражена. Точно не очікувала подібного. Не знала, що він планує взяти мене з собою на цю презентацію. Але погляд Андрія впевнений, і я знаю, що він не змінить свого рішення.