Підкорена босом - Аманда Рід
Вже минуло два місяці з моменту наших незвичайних стосунків із босом, але пристрасть між нами ніяк не вщухне. Навпаки, вона набирає нових обертів та неабияких емоцій.
Пристрасть горить настільки, що мені таки довелося перейти працювати до іншого кабінету, бо кілька разів Андрій мало не накинувся на мене у розпал робочого дня. Причина була банальною: я дуже спокусливо гризла олівець.
Проте, ми регулярно продовжуємо зустрічатися після роботи, і кожна зустріч стає незабутньою.
Так вже триває багато тижнів. Щовечора ми проводимо разом: кіно, ресторани. Ми ділимося думками та планами, і, звичайно ж, не можемо втриматися від інтимної близькості. Те, що відбувається між нами, це щось більше, ніж просто пристрасть. Це стає чимось на зразок свого роду магнетизму, який не дає нам бути далеко один від одного упродовж тривалого часу.
Мені здається з Андрієм я змінилася до невпізнання. Стала більш жіночною, відкритою, сексуальною. Всі ці риси підживлюються внаслідок нового гардеробу, який Андрій мені оновив.
Я протестувала, слово честі! Але хіба можна встояти перед таким цілеспрямованим чоловіком як мій бос?
Тепер щодня я заходжу в офіс мало не в новому образі, і кожного разу я бачу в чорних очах той самий голод, ту ж пристрасть, яка спалює нас вночі...
Але разом із цим приходить і нова доза хвилювань. Що якщо хтось із колег помітить? Що якщо про наші стосунки стане комусь відомо? Поки що ми вміло приховуємо їх, але як довго ми зможемо це робити? Я не можу позбутися неприємних, навʼязливих думок, але й відмовитися не можу від цієї майже болючої прихильності до Андрія.
Він став не просто босом, він став частиною мого життя, частиною яку я не можу і не хочу втрачати. Це не просто секс чи пристрасть, це своєрідна залежність, яку я не можу контролювати.
Такі зустрічі після роботи стають нашою маленькою таємницею, яку ми старанно оберігаємо. І щоразу, коли Андрій бере мене за руку, коли ми залишаємо офіс, я знаю, що цей вечір стане ще одним незабутнім моментом у нашій історії.
Сьогоднішній день обіцяє бути незвичайним і починається він з головного болю. Це такий маленький тривожний дзвіночок, що у світі існує баланс і все хороше колись закінчується.
Вкотре глянувши на телефон я засмучено зітхаю, тому що не бачу там заповітного повідомлення. І, як не дивно, повідомлення я чекаю не від Андрія, а від своєї дурної сестрички, яка всупереч моїм заборонам полетіла до свого еміра.
Ліда щодня писала мені та надсилала відео повідомлення, але останні три дні тиша…
Мене починає турбувати це мовчання. Воно здається дивним та незвичним. Я вже кілька разів намагалася їй зателефонувати, та всі мої дзвінки залишаються без відповіді. Може, звичайно, вона настільки захопилася цією довгоочікуваною зустріччю, що просто забула про мене? Але я знаю свою сестру... Вона ніколи не забувала про мене, навіть коли годинами теревенила зі своїм онлайн коханим.
Ліда вже місяць у свого еміра і весь місяць я тримала з нею тісний зв'язок. Навіть коли ми жили разом, то не мали таких добрих стосунків…
Якесь зловісне передчуття не дає мені спокою, і я знову набираю її номер, сподіваючись почути хоч якусь відповідь, або заспокоєння.
Тиша. Знову це проклята тиша.
— Ти йдеш на обід? — у дверях з'являється Ганна і вкотре оглядає мене з ніг до голови.
Різко змінюється на обличчі. Зачинивши двері, проходить вглиб мого кабінету. Відкладаю телефон та запитливо дивлюся на колегу.
— Знову нова ганчірка?… Швидко розповідай, де ти підчепила такого щедрого «татуся-спонсора»?
Я дивлюся на Ганну, намагаючись приховати свій подив від подібних заяв. З почуттям такту ця дівчина має великі проблеми.
— Це не те що ти думаєш, — швидко відповідаю я.
— Так, звичайно, — усміхається, показуючи свою недовіру. — Я просто помітила, що останнім часом ти дуже змінилася. І це не тільки новий гардероб... Я рада, що ти прислухалася до моєї поради про секс без зобов'язань, але я хочу трохи більше брудних подробиць. Він із нашого офісу? Або, можливо ти закрутила роман з адвокатом чия контора поверхом вище?
Їй би в детективи піти, а не бухгалтерією займатися. Але зараз мені треба якось перемкнути її увагу.
— Ходімо вже на обід, — пропоную я, встаючи з-за столу. — Мені потрібно відпочити. Сьогодні дуже сильно голова болить. Може дощ буде…
Ганна киває, і ми виходимо з кабінету.
Намагаюся залишити позаду свої тривоги та невирішені питання. Принаймні на якийсь час. Напевно Ліда зайнята й обов'язково зв'яжеться зі мною ввечері та розкаже які прекрасні вихідні влаштував для неї емір, як дуже любить її, та якими коштовностями закидає.
— Стривай, — вимовляє Ганна, зупиняючись біля виходу. — Ти справді маєш гарний вигляд. І це не лише через новий одяг. Ти якось... сяєш.
Я посміхаюся, намагаючись приховати своє хвилювання.
— Дякую, — відповідаю, сподіваючись, що моя посмішка виглядає природно.
Ми виходимо з будівлі, і я відчуваю, як турботи та напруга повільно відступають, витісняючись теплим сонцем і свіжим повітрям. Але десь на задньому плані все ще тліють неприємні думки про те, що скоро все може змінитися, і не на краще…
Це все головний біль. Мої тривоги безпідставні. А ще я не бачила Андрія з самого ранку. Як тільки ми з Ганною повернемося з обіду, обов'язково заскочу до кабінету головного керівника. З деяких пір я маю такі привілеї.
_____________
Якщо вам подобаються мої книги, буду рада вашій підтримці у вигляді підписки на мою сторінку.
