Підкорена босом - Аманда Рід

Бос у моїй кімнаті більше схожий на сторонній предмет. На величезний такий «предмет» із широкою спиною. Просто дуже не звично бачити його тут.

У променях ранкового сонця Андрій виглядає по-особливому чудово. Його повіки закриті, обличчя розслаблене. Чоловік спить, а мені подобається спостерігати за ним.

Я обережно перевертаюсь на бік, щоб краще бачити його обличчя. Бос виглядає абсолютно беззахисним уві сні, це щось зовсім нове для мене.

Його глибоке, рівне дихання заспокоює та навіює почуття безпеки. Я не можу відвести погляд від його спокійного обличчя, і посмішка непомітно ковзає моїми губами. Я тихо сміюся, подумавши про те, як він відреагував, якби знав, як я його розглядаю уві сні.

Він мирно спить, я не хочу його будити. Спокій цього моменту огортає мене, і я дозволяю собі просто насолоджуватися цим.

Його волосся акуратно відкинуте назад, відкриваючи його спокійне обличчя. Я не можу встояти й обережно простягаю руку, щоб доторкнутися до них. Вони м'які й теплі, і я майже уявляю його реакцію, якби він прокинувся і побачив мене в такому стані.

Настає ранок, і я знаю, що скоро доведеться прокинутися та повернутися до реальності. Але поки що я дозволяю собі насолодитися цим чудовим ранком і неймовірною атмосферою поряд з ним.

Вчора була найпрекрасніша ніч у моєму житті. Андрій був неймовірно лагідним і ніжним, і в той самий час він просив мене робити таке... що просто в голові не вкладається.

Зараз, при світлі ранкового сонця, усі вчорашні експерименти здаються лише солодкими спогадами, від яких на душі стає тепло та затишно. Моє серце наповнюється любов'ю до цієї людини, і я розумію, що нічого не хочу міняти. Просто зараз дуже хочу опинитися в його обіймах.

Роблю глибокий вдих, заповнюючи свої легені його ароматом. Суміш, яку я вже починаю асоціювати тільки з ним: нотки деревини, трохи мускусу і щось особливе, що я не можу визначити, але це те що робить його Андрієм.

Притискаюся до чоловіка ближче, намагаючись не розбудити. Заплющую очі. Ще трохи… ще трохи й вже доведеться вставати, але поки що хочу зберегти цей момент, як спогад. Назавжди запечатати його під кіркою головного мозку.

Несподівано, я відчуваю, як Андрій тягне мене до себе ще сильніше. Очі ще закриті, але посмішка вже грає на його губах.

— Ти думала, я сплю? — шепоче він. Сміх душить мене, і я відповідаю:

— Я сподівалася, що ти не помітиш, як я тебе роздивляюсь.

На його обличчі з'являється усмішка, і я знаю, що цей день розпочнеться саме так, як я хотіла.

— Час прокидатися? — муркоче мій бос. — Скільки на годиннику?

— Ти можеш ще полежати, а я поки що піду в душ.

Він киває, але міцно тримає мене за руку. Я посміхаюся, звільняюся з його обіймів і встаю, лишаючи Андрія в ліжку.

У ванній кімнаті включаю душ і відчуваю, як тепла вода м'яко б'є по моїй шкірі. Я заплющую очі, насолоджуючись цим моментом. У серці так тихо і спокійно, начебто весь світ зупинився.

Наливаю гель і спінюю його в долонях, починаю змивати наслідки солодкої ночі. Коли долоні торкаються грудей серце пропускає удар, а голові дозріває підступний і дуже ганебний план.

Стискаю губи. Бос заборонив пестити себе без нього, а що коли я порушу його наказ, що трапиться?

Перед очима негайно спалахує образ Андрія. Його міцне тіло та «величезна гідність». Щоки заливає фарбою, а пальчики спускаються нижче.

Однією рукою упираюся у мокру кахель, а другою торкаюся чутливої грудочки. По тілу розсипаються іскри.

О боже… це я себе так збудила?

Хочу піти далі…

Розкриваю ніжні складочки, занурюю всередину один пальчик. Стримую стогін. Стає спекотно. Я вже мокра, і це не душ.

Повертаюся до набряклої грудочки й розумію, що вся насолода там. У вухах тарабанить пульс.

Тільки починаю пестити себе круговими рухами, як чую сторонній шерех. Серце починає битися ще швидше. Він тут. Це точно він.

Вийти та зізнатися, чи продовжувати й сподіватися, що він не помітить? Але я знаю, що Андрій  чує моє прискорене дихання, а може й серцебиття.

Серце завмирає, коли двері повільно зачиняються. Шторка душа приховує мене від його погляду, і я розумію, що я маю кілька секунд, щоб прийняти рішення.

Вирішую продовжити. Це можливо найсміливіше, що я коли-небудь робила. Мій пульс прискорюється, і я ледве стримую подих.

Знаючи, що Андрій за шторкою я прискорюю рух. Ковзаючи, проникаю всередину, а потім знову повертаюся до клітора, розмазуючи в'язку вологу.

Несподівано, я чую його кроки, що наближаються до мене. Його силует завмирає навпроти й моє серце пропускає удар.

— Моя погана дівчинка… — шепоче він, простягаючи руку, відсуваючи шторку душа. Його пальці легко ковзають по моїй нозі, викликаючи мурашки. Я стискаюся від здивування та хвилювання, але не зупиняюся.

Він повільно переступає високий бортик і його голе тіло приєднується до мого.

— Не зупиняйся, — хрипко пролітає над вухом. — Продовжуй пестити себе.

Я відчуваю його тепле дихання на своїй шиї, і це надає мені впевненості.

Чоловічі руки обіймають мене, і Андрій починає рухатись разом зі мною. Я відчуваю, як член миттєво реагує стаючи кам'яним… Це посилює моє збудження.

У нас немає слів, тільки дихання один одного та звуки води, що падає на наші тіла. Це черговий найінтимніший і найсексуальніший момент у моєму житті.

Руки переміщаються на мої стегна й Андрій змушує мене прогнутися.

— Продовжуй, — ляпас по моїй сідниці потроює емоції і я більше не в змозі стримувати стогін.

— Тихіше, Лізку! — я відчуваю, він усміхається. — Адже ми не самі...

Секунда й Андрій заповнює мене своєю «гідністю». Мої пальці завмирають і опиняються на його стегнах, але бос повертає їх на місце.

— Ні, моя маленька… Продовжуй!

Я розтираю клітор пальцями, а бос з широкою амплітудою трахає мене.

На довго мене не вистачає, та й Андрія теж. Буквально пара поштовхів і нас зносить одночасно.

— Наступного разу я покараю тебе по-справжньому, — прикушує мене за вушко. — Будеш пестити себе, ми введемо в гру ще одну дірочку.