Підкорена босом - Аманда Рід

«Скинь мені щось, щоб угамувати цю напругу», — приходить слідом і тіло б'є струмом.

Тіло не тільки б'є струмом, а й серце пропускає удар.

Я підводжусь на ліктях і ще раз перечитую повідомлення. Може мені здалося? Але все залишається без змін. На екрані збуджений член мого боса і прямий інтимний наказ.

Від стрибка адреналіну тіло покривається потом. Я падаю назад на подушки й закусивши губу, дивлюся на екран, намагаючись вигадати, що мені відповісти на його повідомлення.

Швидко придумати мені не вдається, тому що надходить наступне повідомлення:

«Що не тобі вдягнено?»

«Шовкова сорочка, яку ти мені подарував», — відправляю я слідом.

«І трусики?», — приходить за дві секунди.

Ну, звичайно і трусики, гола я сплю тільки коли Андрій поруч, тому що чоловік не дає мені одягнутися. А вдома, я не уявляю, що може змусити мене спати голяка. Це ж сором який!

«Зніми трусики, Лізок!  Попести себе!», — прилітає наступне повідомлення.

«Але, ти ж заборонив...».

«Зараз дозволяю! Знімай! Впевнений, вони вже вологі відколи ми почали це листування».

І він правий. Цей ненормальний бос змушує мене витворяти небачене. Підштовхує різні експерименти. І соромно зізнатися, мені все це подобається, тому не довго думаючи, чіпляю двома пальцями мереживну тканину і стягую її в низ.

Вирішаю також розпочати гру. А що? Йому можна, а мені ні? Все одно після закінчення я просто видалю це ганебне листування, ніби нічого й не було.

«Я зняла трусики, мій Пане», — нервово зітхаю і борюся з бажанням сховати телефон під подушку.

«Нічого собі, Лізок! Скільки ж у тобі граней? Ти зводиш мене з розуму. Хочу побачити, що ти виконала мій наказ!».

От хуліган! Таке пікантне фото я точно йому не надішлю, обійдеться. Але у голові проскакує інша ідея.

Фотографую свої трусики на фоні злегка розсунутих колін та відправляю фото босу.

Реакції у відповідь мені доводиться чекати дивно довго і я починаю трохи нервувати. Та кого я обманюю? Я дуже нервую.

Може, я переборщила в цій грі?

Але думки не встигають завести мене в колообіг сумніву, тому що бос надсилає мені нове повідомлення.

«Я повернувся, моя маленька. Вибач. Сподіваюся, твій запал не пропав. Хочу фотку де ти стискаєш свої гарні груди».

Нервова напруга, яка колола мене останні п'ять хвилин розчиняється, і я протяжно вдихаю. Він повернувся.

Легке збудження знову починає поколювати пальчики. Опускаю верх сорочки і дивлюся на гострі соски. Хочу торкнутися них, розтерти між пальцями так, як це робить мій бос.

Начитаю пестити груди... це звичайно не такі відчуття, як від грубих пальців Андрія, але теж приємно.

Накриваю долонею груди та роблю фото. Відправляю. Чекаю реакції із завмерлим серцем.

«Оближи пальці та торкнися клітора!»

По тілу розсипаються мурашки. Кожен його наказ відвертіший ніж попередній. Це дуже збуджує.

Зажмурюю очі і занурюю в рот два пальці. Потім, піднявши шовкову тканину сорочки і оголивши живіт, розсовую коліна. Як добре, що зараз ніч і світло у квартирі давно вимкнуте. Як добре, що сестра зараз знаходиться зі своїми еміром.

Опускаю пальчики на чутливу точку і мажу по ній кілька разів. Можна було й не облизувати пальці. У мене власного мастила достатньо.

«Пестить себе, тільки не смій кінчати!», — надходить наступне повідомлення.

Видаю стогін і закушую губу. Це щось ненормальне і водночас неймовірне.

Я досліджую своє тіло, але мені зараз так не вистачає чоловічих владних рук. Терпкого аромату чоловічої шкіри та приємного тиску між ніг. Хочу, щоб мій бос матеріалізувався тут.

«Відчини двері, Лізок!» — через пелену оргазму, що підступає, я вловлюю текст нового повідомлення.

Мене ніби крижаною водою облили. Підриваюся з ліжка та завмираю. У цей момент у квартирі лунає звук дверного дзвінка.

Повільно опускаю ноги на холодну підлогу та поправивши нічну сорочку, підіймаюсь.

Мені це все сниться?

Підходжу до дверей і спершу дивлюсь у вічко. За вікном майже дванадцята, а за дверима по-справжньому стоїть мій бос.

Серце починає битися ще сильніше, а в голові звучить лише одне слово: "Андрій". Зітхаю, відчиняю двері і зустрічаю його пронизливий погляд.

— Привіт, Лізок, — каже бос, повільно проходячи до квартири і зачиняючи за собою двері. Його голос звучить упевнено, але м'яко. Він підходить до мене та обіймає, притиснувши до себе. Я відчуваю його тепло, його серце б'ється так само швидко, як моє.

— Пробач, не зміг стриматися, — шепоче він, цілуючи мене у скроню. Моє тіло миттєво реагує на його дотик. Точніше, воно досі збуджене й прагне розрядки.

— Це добре, — шепочу у відповідь, обвиваючи його шию руками й притискаючись до нього ще сильніше. — Тому, що з такими іграми я почуваюся збоченкою.

Наші губи зустрічаються у пристрасному поцілунку, але незадовго. Бос вирішує вставити свою репліку:

— Мені подобається все в тобі, особливо збоченка. Боюся, Лізок, я глибоко загруз у тобі.

— А хіба це погано, — трохи віддаляюсь, заглядаючи в чорні очі.

— Поки що сам не знаю, — чесно зізнається. Але мене не кривдить його нерішучість. У нас попереду дуже багато днів, щоб розібратися в цьому.

Тому що я вже давно підкорена босом і загрузла в ньому по саму маківку.

— Але одне я знаю точно, — бос різко розвертає мене спиною до себе. — Я тут і хочу особисто задовольнити кохану дівчинку.