Підкорена босом - Аманда Рід

Вечеря з організаторами завтрашньої презентації запланована у дуже дорогому та красивому ресторані. Про його високий статус стало зрозуміло, коли перед нами послужливо відчинив двері швейцар, а на стоянці стояли дуже дорогі автівки.

Усередині ресторану була приємна атмосфера та затишне світло, а повітря наповнене ароматами різних страв. Столи акуратно сервіровані, а відвідувачі поводилися з гідністю та повагою.

Нашу незмінну компанію з чотирьох осіб провели до нашого столу, прихованого за витонченою перегородкою. Там на нас вже чекали.

Офіціант у білих рукавичках запропонував нам меню, і ми почали обирати страви. Я здивувався різноманітності запропонованих варіантів: від вишуканих видів морепродуктів до найтонших відтінків гастрономічних делікатесів. 

Я таке тільки у кіно бачила.

Навколо шуміла приглушена бесіда, чути радісний сміх і дзвін келихів. Все це створювало приємну атмосферу і наголошувало на важливості майбутнього заходу.

Я почувала себе героїнею романтичної мелодрами, яка потрапила у справжню казку.

Коли офіціант приніс нам замовлені блюда, я не могла втриматися від захоплення. Їхній неймовірний зовнішній вигляд та неповторний аромат посилюють моє відчуття того, що я знаходжусь посеред чогось дійсно особливого.

Ми починаємо вечерю, повільно насолоджуючись кожною стравою. Саме в такі моменти завжди особливо чітко усвідомлюєш, наскільки важливо вміти цінувати та насолоджуватися тим, що маєш. За останній час я дуже багато чого знайшла.

Особливо смачною була лазанья з трюфелями, яку ми вибрали на головну страву. Лазанья була такою ніжною та ароматною, що словами просто неможливо передати це задоволення.

У середині вечері один з організаторів промовив тост на честь заходу, і ми всі разом приєдналися до нього. Я дуже рада що маю можливість бути тут. Це зовсім інший рівень, інше життя.

Звичайно ж, у цій солодкій бочці меду, ложечка дьогтю була, навіть дві. В особі незадоволеної та скривдженої життям Карини та підозріло мовчазного Роберта. Хоча останній швидко змінив свій пригнічений настрій та з особливою цікавістю фліртував з молоденькою хостес.

А Каріна, після кількох келихів стала просто нестерпною. Мало того, що вона не зводила очей з мене та Андрія, так ще й почала вставляти двозначні репліки, бажаючи таким чином привернути увагу мого боса.

Як же добре, що вона не бачить, як Андрієва величезна долоня, під столом ніжно гладить мою ногу. Інакше б у неї піна з рота пішла.

Пристрасть та близькість, які я відчуваю з Андрієм, здавалися ще сильнішими у цій розкішній атмосфері. Тому мені було байдуже, яким поглядом нас пожирає Карина.

Андрій, помітивши її невдоволення, лише посміхнувся і ніжно стис мою руку. Цього достатньо, щоб я зрозуміла — нічого не може зіпсувати сьогоднішній вечір. Особливо Каріна. Андрій тільки мій, а я його.

Мені сподобалися організатори майбутнього заходу. Це були молоді хлопець та дівчина. Координатори.

Вони сповнені ентузіазму та енергії. Їхні очі світяться від хвилювання та передчуття майбутньої події. Я дуже добре бачу, що вони щиро вірять в те що роблять, і я повністю підтримую їх прагнення налагодити з нашою компанією тісний зв’язок.

Вечір йде невимушено і весело, аж до тих пір, поки в полі зору нашого столика не з'явився ВІН.

Чоловік плавно лавіруючи між столиками наближався до нас. Його було важко не помітити. Вся увага в ресторані була прикута до цього незнайомця. Він розкішно одягнений й дуже вирізняється серед інших гостей своєю харизмою та впевненістю, широкими плечима та чарівною посмішкою.

Він йде повільною ходою, а його очі блищать від впевненості та рішучості.

Дуже значний чоловік, безумовно, але мені чомусь він не подобається з першого погляду.

— Дідько! — тихо лається Роберт. — От тільки його тут не вистачало.

— Чого ти? — нахилився до нього Андрій. — Розслабся. Все буде добре!

— Мало того, що я завтра повинен весь день бачити його нахабну пику, то він вирішив мені вечерю зіпсувати?

— Можеш сказати, що тобі погано й перебратися до бару. Я й слова тобі не скажу, — Андрія здається тішить ситуація, що розгортається на очах.

Мені також стає дуже цікаво. Я ніколи не бачила, щоб із Роберта спадала маска самовпевненого плейбоя. Хто ж цей незнайомець?

Роберт різко підіймається зі свого місця, жбурляє серветку в тарілку і нічого нікому не пояснивши, йде.

Мені хочеться спитати в Андрія що саме розлютило Роберта, але пильний погляд Карини, змушує мене знову притулитися спиною до спинки стільця.

Карина мене настільки дратує, що мені хочеться їй якось насолити. І я обов'язково це зроблю, хай навіть вона не розуміє цього.

Опускаю руку під стіл й накривши долонею долоню свого боса, починаю повільно рухати її вгору по моєму стегну. Бос охоче приймає правила цієї гри й сам бере процес у свої руки.

Коли незнайомець підходить до нашого столу, всі довкола завмирають, чекаючи від нього реакції.

— Доброго вечора, — вимовляє він своїм мелодійним голосом, вітаючи нас. Його усмішка дуже заразлива, тому всі, хто залишилися, відповідають йому взаємністю. Всі окрім мене. Я вже поглинута непомітними пестощами мого боса.

Незнайомець представляється як головний організатор майбутнього заходу.

Андрій на мить відривається від мого стегна, підіймається і тягне руку:

— Радий, що вдалося сьогодні зустрітися.

— Взаємно! — незнайомець стискає його руки та кидає на мене виразний погляд. — Познайомиш нас?

— Це Ліза, — Андрій стежить за його поглядом і, судячи з реакції мого боса, його щось не влаштовує. Голос стає твердішим: — Ліза працює у моїй команді. Чудовий аналітик.

— Дуже приємно, Лізо. Мене звуть Тарас.

Несподівано чоловік обходить стіл та опиняється біля мене. Бере за руку й ніжно цілує її.

Шокована подібною поведінкою, я висмикую свою долоню і не в змозі нічогісінько відповісти, просто киваю. Повертаюся і злякано дивлюсь на Андрія. Той непомітно підморгує мені й нахилившись шепоче: