Хижа - Вільям Пол Янг

— Що ти маєш на увазі?

— Земля схожа на дитину, яка виросла в сиротинці, без допомоги й поради, — у голосі Ісуса забриніли нотки прихованого обурення. — Дехто намагається їй допомогти, а дехто просто використовує. Людство одержало завдання з любов’ю доглядати за всім живим, а робить навпаки — плюндрує землю, не задумуючись про міру своїх потреб. Люди майже не думають про власних дітей, які успадкують менше любові. Вони утискають природу, а потім, коли вона здригається, вивергаючи свій подих, ображаються й замахуються кулаками на Бога.

— Ти що, з партії зелених? — запитав Мак, ледь не з докором.

— Ця синьо-зелена кулька в чорному просторі — принижена, змучена й водночас прекрасна.

— Мені знайома ця пісня. Ти глибоко переймаєшся долею свого Творіння, — усміхнувся Мак.

— Авжеж, ця синьо-зелена кулька в чорному просторі належить мені, — наголосив Ісус.

За хвилину вони відкрили свої пакунки з їжею. Тато приготувала їм бутерброди, які вони з’їли з неабияким апетитом. Мак жував щось надзвичайно смачне, але ніяк не міг визначити, якого воно походження — рослинного чи тваринного. Він подумав, що краще про це не запитувати.

— Так чому ти все не виправиш? — поцікавився Мак із повним ротом. — Я маю на увазі Землю.

— Тому що ми віддали її вам.

— Але ви можете забрати її знову.

— Звісно, можемо, однак тоді вся історія завершиться, так і не добігши кінця.

Мак кинув на Ісуса нетямущий погляд.

— Ти помітив, що я не ставлюся до вас як Цар і Господь, хоча саме так ви мене постійно називаєте. Я ніколи не контролюю ваш вибір і не примушую щось робити, навіть тоді, коли ваші наміри можуть заподіяти шкоду іншим, та й вам самим.

Перш ніж відповісти, Мак глянув на озеро.

— Шкода. Якби ви інколи втручалися, це б врятувало від болю мене й тих, кого я люблю.

— Любов, — пояснив Ісус, — це те, що ніколи не нав’язує свою волю. Справжні стосунки завжди передбачають покірність, навіть коли вибір неправильний чи шкідливий. Цю красу ти бачиш у моїх стосунках із Татом і Сарайю. Ми віддані одне одному, так завжди було й завжди буде. Тато настільки ж відданий мені, як і я йому або Сарайю. Покірність зовсім не стосується влади чи слухняності. Вона випливає із відносин, побудованих на любові й повазі. Насправді, так само ми віддані й тобі.

Мак був спантеличений:

— Хіба це можливо? Як Творець Всесвіту може бути відданий мені?

— Це все тому, що ми хочемо, аби ти ввійшов до кола наших стосунків. Нам не потрібні раби, змушені підкорятися нашій волі. Ми хочемо мати братів і сестер, які б жили разом із нами.

— Напевно, ти хочеш, щоб саме так ми любили одне одного? Я маю на увазі чоловіків і дружин, батьків і дітей. Такими, мабуть, повинні бути стосунки між усіма?

— Точно, якщо я є твоїм життям, покірність — найприродніше вираження мого характеру. У межах нових стосунків покірність стане найкращим виявом і твого єства. Хочеться, щоб Бог усе виправляв, аби тільки люди не страждали.

Мак кивнув на знак згоди.

— Проте, на відміну від Нен, я не дуже добре розуміюся на стосунках.

Ісус доїв бутерброд, закрив пакет і поклав його на колоду, потім змахнув кілька крихт із вусів і короткої бороди. Узявши палицю, що лежала поряд, він почав щось креслити на піску, продовжуючи розмову.

— Це тому, що ти, як і більшість чоловіків, найважливішими вважаєш свої життєві досягнення, а Нен, як і більшість жінок, — стосунки. Для неї це природніше — Ісус замовк, спостерігаючи, як за футів п’ятдесят від них у воду пірнув морський яструб. Невдовзі птах повільно злетів, тримаючи в кігтях досить велику форель, що намагалася вирватися на волю.

— Це означає, що в мене немає надії? Мені справді хочеться мати те, що є у вас, проте я й гадки не маю, як це здобути.

— На твоєму шляху, Маку, зараз чимало перешкод. Але тобі слід навчитися їх долати.

— Я вже усвідомлюю, що Міссі більше немає, проте жити з цим нелегко.

— Річ не лише в твоєму ставленні до вбивці Міссі. Існують інші, набагато серйозніші речі, які не дають тобі жити з нами. Ваш світ зруйновано, оскільки в Едемському саду, зробивши вибір на користь власної незалежності, ви занапастили стосунки з нами. Для чоловіків свобода переважно полягає в тому, щоб у поті чола робити щось своїми руками, так вони відчувають свою захищеність, особливість і значимість. Здобувши право вирішувати, що добро, а що зло, ви самі визначаєте свою долю. Саме цей поворот завдав стільки болю.

Ісус підвівся, опершись на палицю, але зачекав, поки Мак доїсть свій бутерброд і зможе продовжити прогулянку. Після цього вони пішли вздовж берега.

— Це ще не все. У жінки є свої бажання. Вона звертається не до праці, а до чоловіка, який прагне нею керувати, тобто бути її володарем. До того, як це сталося, вона знаходила захищеність, свою особливість, а також розуміння добра та зла лише в мені, як, до речі, й чоловік.

— Не дивно, що з Нен я зазнав невдачі. Здається, я не здатний її повністю в цьому задовольнити.

— Ти створений не для цього. Намагаючись забезпечити Нен тим, що вона дійсно потребує, ти вдаєш із себе Бога.

Мак нахилився, підняв плаский камінець і жбурнув його так, що той пострибав по воді.

— Чи є якийсь вихід?

— Він дуже простий, але водночас складний для тебе. Це шлях повернення, повернення в мій бік. Він полягає у відмові від решти способів здійснення влади та маніпулювання іншими. Потрібно просто повернутися до мене, — Ісус говорив, ніби благаючи. — Жінкам не просто відвернутися від чоловіків і не вимагати, щоб ті задовольняли їхні потреби, визнавали їхню особливість і забезпечували їм захист. Чоловікам, відповідно, складно повернутися до мене, відкинувши амбіції влади, потребу в захищеності й визнанні, а також можливість заробляти на життя своїми руками.

— Мене завжди цікавило, чому керувати повинні чоловіки, – міркував Мак. — Здається, саме вони завдають найбільше болю. Переважно вони несуть відповідальність за злочини, зокрема щодо жінок і… дітей.

— Жінки, — вів далі Ісус, запустивши по воді наступний камінець, — відвернулися від нас, шукаючи інших взаємин, а чоловіки зробили вибір на користь землі й самих себе. Якби керували жінки, світ був би значно спокійнішим місцем для життя, а в жертву жадоби та влади приносилося б менше дітей.

— Це означає, що вони упоралися б краще?

— Можливо, але цього все одно недостатньо. Влада, зосереджена в руках незалежних людей, чи то чоловіків, чи то жінок, однозначно псує. Маку, хіба ти не бачиш, як виконання обов’язків відрізняється від щирих стосунків? Ми прагнемо, щоб чоловіки й жінки були партнерами, рівними, але особливими, різними за статтю, але частинами одного цілого, індивідуально уповноваженими Сарайю, із якої випливає вся справжня сила та влада. Запам’ятай, я не про виконання обов’язків або участь у людських структурах. Я про сутність буття. Зростання в стосунках зі мною, що, власне