Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні - Олексій Анатолійович Кононенко
– Хіба то чари! Он у моєї Марійки, як прийду п’яним, качалка на весь коридор видовжується.
Проводиться світовий експеримент: чого досяг розум у ХХ столітті. Жереб упав на японців, французів і українців. Покликало світове журі по два чоловіки від кожної країни. З України приїхали кум Іван і кум Петро. Дали кожній команді з двох чоловік по дві металеві кульки і зачинили на добу в окремих кімнатах. Японці за добу з двох кульок зробили комп’ютер. Французи вивели новий закон тяжіння. А українці… зачинилися і не виходять. Їх вже й просять.
– А бити, лаяти не будете?
– Та ні, вже виходьте!
Вийшли куми.
– А де кульки? – їх питають.
– Одна загубилась, друга зламалась.
Йдуть два куми лісом темної ночі. Аж той, що передній, схопив раптом дрюка та з повороту як вріже заднього в лоба, що той упав, – і втік.
Наступного дня зустрілися. Побитий кум, перев’язаний весь, запитує:
– За що, куме?
– Уявіть, куме, ситуацію: йдемо ми темної ночі лісом, я попереду, а ви – позаду… Звідки я знаю, куме, що у вас на думці?!
Японці готують на світовий ринок новий холодильник. Запросили Білла з Америки, Жоржа з Франції та Івана з України. Білл приїхав зі скафандром і спецапаратурою. Жорж з дамою. Іван з кумом. Кожна представницька команда мала годину пробути в холодильнику. Білл у скафандрі і спеціальному костюмі пробув 10 хв. Не витримав. Жорж з дамою пробув 15 хвилин. Не витримав. Іван з кумом взяли 3 літри горілки. Година минула – їх немає. Японці зібралися, хвилюються. Головний інструктор відчиняє двері холодильника. Звідти вилітає кулак Івана – японцю в ніс. І голос кума:
– Так його, Іване! Тут і так колотун, а він ще протяг влаштовує.
Кум Петро ішов лісом і наступив на мурашок. Приходить у церкву і до батюшки:
– Гріх на мені великий! Висповідатися хочу…
– Який же гріх?
– У лісі я роздавив мурашок, жаль їх… Так тепер дзвіночок на ногу причепив, задзеленчить – мурашки і розбіжаться.
– Так ти майже святий!
– Батюшко, це не все. Є у мене дружина, я з нею сплю кожної ночі.
– Ти і справді святий. Це не гріх. У Біблії написано: «Люби дружину свою».
– І це ще не все. Сестра моєї дружини якось білизну прала, нахилилася, я не втримався…
– Так… Це великий гріх…
– І це ще не все. Якось теща нахилилася гривню підняти…
– Це дуже великий гріх! Не знаю, чи зможу його відпустити…
– Ой, батюшко. А ще тесть нахилився шнурок зав’язати…
– Ну, знаєш, тобі дзвіночок на інше місце чіпляти треба!
– Куме, ви на курорт зібралися?
– Ага…
– Без жінки?
– Ага, куме…
– І обручку зняли…
– Обручку? Та хто обручку в таку спеку носить…
Заробив кум Іван грошей, купив «мерседес» і їде в рідне село, аби всіх здивувати. Аж тут піймав цвяха. Знімає колесо, щоб запаску поставити.
Із села навпроти їде трактором кум Петро. Зупинився. Вийшов.
– Привіт, куме, що робиш?
– Та ось колесо знімаю…
Кум Петро швидко схопив «монтіровку» та як лупоне «мерседес» по склу.
– Мені колеса не треба, я собі магнітофон візьму…
Кум – кумові:
– Чуєш, виявляється, твоя жінка нам зраджує…
– Куме, я читав, що під час одного поцілунку передається п’ять мільйонів мікробів!..
– Але ж, куме, з іншого боку, п’ять мільйонів і ти збуваєш…
Кум Іван іде з кумою Марійкою за селом. А там теля облизує ніс його корови.
– Кумо, як би мені хотілося того самого…
– Так у чому справа? Це ж твоя корова…
Кум Петро старається запхнути до рота великий шматок сала та все не може.
– Куме, давайте надріжу, – хоче виручити кум Іван.
– Добре, куме, надріжте. Ось тут і ось тут, – показує на куточки рота кум Петро.
– Кумо, покличте нашого Андрійка, у вас все одно рот відкритий.
– Куме, я вчора читав, що тютюн і алкоголь дуже шкідливі для здоров’я, і вирішив з понеділка кинути…
– Курити чи пити?
– Читати…
– Куме, я, між іншим, одружений вже вшосте. Причому моя
